Ісаї 59 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Хіба Господня рука не спроможна спасти? Чи Він тяжким учинив Своє вухо, щоб не чути? 2 Зовсім ні! Це ваші гріхи роблять розділення між вами і Богом, і через ваші гріхи Він відвернув від вас Своє обличчя, щоб не змилосердитися. 3 Адже ваші руки осквернені кров’ю, і ваші пальці погрузли в гріхах, а ваші уста говорили беззаконня, і ваш язик вправляється в неправді. 4 Ніхто не говорить праведне, і немає праведного суду. Надію покладають на марне і говорять порожнє, бо зароджують біль і породжують беззаконня. 5 Розбили яйця гадюк і плетуть сітку павука. І хто хоче їсти їхні яйця, розбивши, знайшов запорток, а в ньому — василіск. 6 Їхня сітка не буде на одяг, і не зодягнуться їхніми ділами. Адже їхні діла — діла беззаконня. 7 А їхні ноги біжать до зла, швидкі проливати кров. І їхні думки — думки безумних, руїни і страждання на їхніх дорогах. 8 І вони не знають дороги правди, і немає суду на їхніх дорогах, бо їхні стежки, якими вони йдуть, — покручені, тож вони не знають миру. 9 Через це від них відступив суд, і не захопить їх праведність. Коли вони очікували світла, настала для них темрява, очікуючи проміння сонця, вони ходили в темряві. 10 Обмацуватимуть стіну, як сліпі, і обмацуватимуть, як ті, хто не має очей. І впадуть у полудень, як опівночі, застогнуть, як ті, які помирають. 11 Разом підуть, як ведмідь і як голубка. Ми очікували суду, і немає. Спасіння далеко від нас відступило. 12 Адже наше беззаконня велике перед Тобою, і наші гріхи стали проти нас, бо наші беззаконня в нас, і ми пізнали наші провини. 13 Ми були безбожними й обманювали, і ми відступили від нашого Бога. Ми говорили неправедне і були неслухняні, ми породжували з нашого серця і практикували неправедні слова. 14 І ми відступили геть від суду, і праведність далеко відійшла, бо праведність на наших дорогах знищена, і прямою дорогою ми не змогли перейти. 15 І правда була забрана, — ми відвернули розум від пізнання. І Господь побачив, і не було прийнятним для Нього, бо не було правосуддя. 16 І Він побачив, і не було людини, і помітив, і не було того, хто б допоміг, і Він захистив їх Своєю рукою, і зміцнив милосердям. 17 І Він одягнув праведність, як панцир, і надягнув шолом спасіння на голову, і зодягнувся в плащ помсти та в покривало, 18 наче той, хто дає відплату впокорення ворогам. 19 І злякаються Господнього Імені ті, хто із заходу, і славного Імені ті, хто зі сходу сонця. Адже прийде, як могутня ріка, гнів від Господа, — Він прийде з гнівом. 20 І прийде задля Сіону Той, Хто визволяє, і відверне безбожності від Якова. 21 Це і їм від Мене завіт, — сказав Господь. Дух Мій, Який є на тобі, та слова, які Я вклав у твої уста, не зникнуть з твоїх уст і з уст твоїх нащадків відтепер і навіки, бо так сказав Господь!

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Gott überwindet die Sünde seines Volkes

1 Siehe, des HERRN Arm ist nicht zu kurz, dass er nicht helfen könnte, und seine Ohren sind nicht taub geworden, sodass er nicht hören könnte, (Іс 50:2) 2 sondern eure Verschuldungen scheiden euch von eurem Gott, und eure Sünden verbergen sein Angesicht vor euch, dass ihr nicht gehört werdet. 3 Denn eure Hände sind mit Blut befleckt und eure Finger mit Verschuldung; eure Lippen flüstern Falsches, eure Zunge spricht Bosheit. (Іс 1:15) 4 Es ist niemand, der eine gerechte Sache vorbringt, und niemand, der redlich richtet. Man vertraut auf Nichtiges und redet Trug; mit Unheil sind sie schwanger und gebären Verderben. (Пс 7:15) 5 Sie brüten Natterneier und weben Spinnweben. Isst man von ihren Eiern, so muss man sterben, zertritt man sie aber, so fährt eine Schlange heraus. 6 Ihre Gewebe taugen nicht zu Kleidern, und ihr Gespinst taugt nicht zur Decke. Ihre Werke sind Unheilswerke, an ihren Händen ist Frevel. 7 Ihre Füße laufen zum Bösen, und sie sind schnell dabei, unschuldig Blut zu vergießen. Ihre Gedanken sind Unheilsgedanken, auf ihren Wegen wohnt Verderben und Schaden. (Прип 1:16; Єр 2:34; Рим 3:15) 8 Sie kennen den Weg des Friedens nicht, und Unrecht ist auf ihren Pfaden. Sie gehen auf krummen Wegen; wer auf ihnen geht, der kennt keinen Frieden. 9 Darum ist das Recht ferne von uns, und die Gerechtigkeit kommt nicht zu uns. Wir harren auf Licht, siehe, so ist’s finster, auf Helligkeit, siehe, so wandeln wir im Dunkeln. 10 Wir tasten an der Wand entlang wie die Blinden und tappen wie die, die keine Augen haben. Wir stoßen uns am Mittag wie in der Dämmerung, wir sind im Düstern wie die Toten. (Повт 28:29) 11 Wir brummen alle wie die Bären und gurren wie die Tauben; denn wir harren auf Recht, so ist’s nicht da, auf Heil, so ist’s ferne von uns. 12 Denn wir sind zu oft von dir abgefallen, und unsre Sünden zeugen gegen uns. Unsre Abtrünnigkeit steht uns vor Augen, und wir kennen unsre Sünden: (Єр 14:7) 13 abtrünnig sein und den HERRN verleugnen und abfallen von unserm Gott, Frevel reden und Ungehorsam, Lügenworte ausbrüten und bedenkenlos daherreden. 14 Und das Recht ist zurückgewichen, und die Gerechtigkeit hat sich entfernt; denn die Wahrheit ist auf der Gasse zu Fall gekommen, und die Aufrichtigkeit findet keinen Eingang. 15 Und die Wahrheit ist dahin, und wer vom Bösen weicht, muss sich ausplündern lassen. Das alles sah der HERR und es missfiel ihm sehr, dass kein Recht war. 16 Und er sah, dass niemand auf dem Plan war, und war bestürzt, dass niemand einschritt. Da half er sich selbst mit seinem Arm, und seine Gerechtigkeit stand ihm bei. (Єз 13:4) 17 Er zog Gerechtigkeit an wie einen Panzer und setzte den Helm des Heils auf sein Haupt und zog an das Gewand der Rache und kleidete sich mit Eifer wie mit einem Mantel. 18 Nach den Taten vergilt er: mit Grimm seinen Widersachern, mit Vergeltung seinen Feinden; ja, den Inseln zahlt er heim, 19 dass der Name des HERRN gefürchtet werde bei denen vom Niedergang der Sonne und seine Herrlichkeit bei denen von ihrem Aufgang, wenn er kommen wird wie ein reißender Strom, den der Odem des HERRN treibt. 20 Aber für Zion wird ein Erlöser kommen und für die in Jakob, die sich von der Sünde abwenden, spricht der HERR. (Рим 11:26) 21 Und dies ist mein Bund mit ihnen, spricht der HERR: Mein Geist, der auf dir ruht, und meine Worte, die ich in deinen Mund gelegt habe, sollen von deinem Mund nicht weichen noch von dem Mund deiner Kinder und Kindeskinder, spricht der HERR, von nun an bis in Ewigkeit. (Єр 1:9)