Ісаї 5 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Заспіваю Улюбленому пісню Улюбленого про Мій виноградник. В Улюбленого був виноградник на горі в родючому місці, 2 і Я встановив огорожу довкола, укріпив і насадив добірну виноградну лозу, збудував башту посеред нього і викопав у ньому чавило. Я очікував, що видасть виноград, а він видав тернину. 3 Тепер же, людино Юди, і ви, що живете в Єрусалимі, судіть між Мною і між Моїм виноградником. 4 Що ще зроблю для Мого виноградника, і що Я для нього не зробив? Тому що Я чекав, що видасть виноград, а він видав терня. 5 А тепер сповіщу вам, що зроблю з Моїм виноградником. Заберу його огорожу, і він буде на пограбування, знищу його стіну, і буде на потоптання, 6 і залишу Мій виноградник, і не обрізуватиметься, і не копатиметься, і піде на нього тернина, як на землю. Я заповім хмарам, щоб не посилали на нього дощу. 7 Адже дім Ізраїля — виноградник Господа Саваота, і людина Юди — новонасаджений улюбленець. Я очікував, що він чинитиме правосуддя, а він чинив беззаконня і не чинив справедливості, але крик. 8 Горе вам, що додаєте доми до домів і приєднуєте поле до поля, аби щось у ближнього забрати! Хіба ви одні поселилися на землі? 9 Адже це почулося у вухах Господа Саваота. Бо якщо буде багато домів, великі та гарні доми стануть пусткою, і не буде тих, які живуть у них. 10 Бо де працює десять пар волів, земля виростить одну посудину, і хто сіє шість мірок, збере три мірки. 11 Горе вам, котрі встаєте вранці й ганяєтеся за п’янким напоєм, — ви, які очікуєте вечора! Адже вино їх спалить, 12 бо вони п’ють вино з гуслами, псалтирем, тимпанами і сопілками, а Господніх діянь не бачать і не помічають діл Його рук. 13 Отже, мій народ став полоненим, тому що вони не знали Господа, і була велика кількість померлих через голод і спрагу води. 14 І ад розширив свою душу і відкрив свою пащу, щоб не переставати, і зійдуть славні, великі, багаті та вбивці. 15 І людина буде впокорена, і чоловік буде без пошани, і гордовиті очі будуть упокорені. 16 І підніметься вгору Господь Саваот на суді, і святий Бог прославиться в праведності. 17 І пограбовані пастимуться, як бики, і спустошене забраних їстимуть вівці. 18 Горе вам, хто тягне до себе гріхи, наче довгим шнуром, і беззаконня, наче ярмо, ременем теляти, 19 хто говорить: Нехай швидко наблизиться те, що зробить, щоб ми побачили, і щоб прийшла рада Святого Ізраїля, аби ми пізнали! 20 Горе вам, які говорите, що погане — добре, а що добре — погане, хто виставляє темряву за світло, а світло — за темряву, хто виставляє гірке за солодке, а солодке — за гірке. 21 Горе вам, хто розумний сам у собі і знавці перед самими собою. 22 Горе вашим сильним, які п’ють вино, і могутнім, які розводять міцний напій, 23 хто оправдує безбожного задля хабарів і відбирає праведне в праведного. 24 Через це так, як горить тростина в жарі вогню і буде спалена полум’ям, яке поширилося, так і їхній корінь стане, як порохнява, а їхній цвіт рознесеться, як курява. Бо вони не забажали закону Господа Саваота, але прогнівили слово Святого Ізраїля. 25 І запалав Господь Саваот гнівом на Свій народ. Він простягнув на них Свою руку й уразив їх, — розлютилися гори, і їхні трупи стали, мов гній посеред дороги. При всьому цьому гнів не відвернувся, але рука ще піднесена. 26 Тож Він підніме знак серед далеких народів і задзижчить їм від кінців землі, і ось вони скоро і легко приходять. 27 Не будуть голодні, не втомляться, не задрімають, не заснуть, не ослаблять поясів на своїх стегнах, і ремінці їхнього взуття не порвуться. 28 Їхні стріли — гострі, а їхні луки натягнені, копита їхніх коней вважатимуться за тверде каміння, колеса їхніх колісниць — наче буря. 29 Вони кидаються, мов леви, і з’явилися, як левеня. І візьме та заричить, як звір, і викине, і не буде того, хто рятує, 30 і зареве через них у той день, наче шумом моря, що бушує. І поглянуть на землю, і ось — густа темрява в їхньому збентеженні.

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Das Lied vom unfruchtbaren Weinberg

1 Wohlan, ich will von meinem lieben Freunde singen, ein Lied von meinem Freund und seinem Weinberg. Mein Freund hatte einen Weinberg auf einer fetten Höhe. (Іс 27:2) 2 Und er grub ihn um und entsteinte ihn und pflanzte darin edle Reben. Er baute auch einen Turm darin und grub eine Kelter und wartete darauf, dass er gute Trauben brächte; aber er brachte schlechte. (Єр 2:21; Мр 12:1) 3 Nun richtet, ihr Bürger zu Jerusalem und ihr Männer Judas, zwischen mir und meinem Weinberg! 4 Was sollte man noch mehr tun an meinem Weinberg, das ich nicht getan habe an ihm? Warum hat er denn schlechte Trauben gebracht, während ich darauf wartete, dass er gute brächte? 5 Wohlan, ich will euch zeigen, was ich mit meinem Weinberg tun will! Sein Zaun soll weggenommen werden, dass er kahl gefressen werde, und seine Mauer soll eingerissen werden, dass er zertreten werde. 6 Ich will ihn wüst liegen lassen, dass er nicht beschnitten noch gehackt werde, sondern Disteln und Dornen darauf wachsen, und will den Wolken gebieten, dass sie nicht darauf regnen. (Іс 7:23) 7 Des HERRN Zebaoth Weinberg aber ist das Haus Israel und die Männer Judas seine Pflanzung, an der sein Herz hing. Er wartete auf Rechtsspruch, siehe, da war Rechtsbruch, auf Gerechtigkeit, siehe, da war Geschrei über Schlechtigkeit. (Іс 3:14)

Weherufe über die Sünden der Großen

8 Weh denen, die ein Haus zum andern bringen und einen Acker an den andern rücken, bis kein Raum mehr da ist und ihr allein das Land besitzt! (Повт 5:21; Мих 2:2) 9 Es ist in meinen Ohren das Wort des HERRN Zebaoth: Fürwahr, die vielen Häuser sollen veröden, die großen und feinen unbewohnt sein, (Іс 6:11) 10 denn zehn Morgen Weinberg sollen nur einen Eimer geben und ein Sack Saat nur einen Scheffel. 11 Weh denen, die des Morgens früh auf sind, dem Saufen nachzugehen, und sitzen bis in die Nacht, dass sie der Wein erhitzt. 12 Und sie haben Harfen, Zithern, Pauken, Pfeifen und Wein bei ihren Gelagen, aber sehen nicht auf das Werk des HERRN und schauen nicht auf das Tun seiner Hände! (Іс 22:11; Ам 6:5) 13 Darum ist mein Volk weggeführt worden, weil es keine Erkenntnis hatte, und seine Vornehmen mussten Hunger leiden und die lärmende Menge Durst. (Ос 4:6) 14 Darum hat das Totenreich den Schlund weit aufgesperrt und den Rachen aufgetan ohne Maß, dass hinunterfährt, was da prangt und lärmt, alle Übermütigen und Fröhlichen. 15 So wurde gebeugt der Mensch und gedemütigt der Mann, und die Augen der Hoffärtigen wurden erniedrigt, (Іс 2:11; Іс 2:17) 16 aber der HERR Zebaoth war hoch im Gericht und Gott, der Heilige, erwies sich heilig in Gerechtigkeit. 17 Da werden dann Lämmer weiden wie auf ihrer Trift und Ziegen sich nähren in den Trümmerstätten der Wohlgenährten. 18 Weh denen, die das Unrecht herbeiziehen mit Stricken der Lüge und die Sünde mit Wagenseilen 19 und sprechen: Er lasse eilends und bald kommen sein Werk, dass wir’s sehen; es nahe und treffe ein der Ratschluss des Heiligen Israels, dass wir ihn kennenlernen! (Єр 17:15; Ам 5:18) 20 Weh denen, die Böses gut und Gutes böse nennen, die aus Finsternis Licht und aus Licht Finsternis machen, die aus sauer süß und aus süß sauer machen! 21 Weh denen, die weise sind in ihren eigenen Augen und halten sich selbst für klug! (Прип 3:7; Рим 12:16) 22 Weh denen, die Helden sind, Wein zu saufen, und wackere Männer, starkes Getränk zu mischen, (Іс 28:7; Іс 56:12) 23 die den Schuldigen gerecht sprechen für Geschenke und das Recht nehmen denen, die im Recht sind! (Вих 23:8; Прип 17:15) 24 Darum, wie des Feuers Flamme Stroh verzehrt und Stoppeln vergehen in der Flamme, so wird ihre Wurzel verfaulen und ihre Blüte auffliegen wie Staub. Denn sie haben verachtet die Weisung des HERRN Zebaoth und gelästert die Rede des Heiligen Israels. (Єр 6:19; Ам 2:4)

Gott ruft die Feinde ins Land

25 Darum ist der Zorn des HERRN entbrannt über sein Volk, und er hat seine Hand ausgereckt wider sie und sie geschlagen, dass die Berge bebten und ihre Leichen lagen wie Kehricht auf den Gassen. Bei all dem hat sein Zorn sich nicht abgekehrt, seine Hand ist noch ausgereckt. (Іс 9:11; Іс 9:16; Іс 9:20; Іс 10:4)

Іс 9:11Іс 9:16Іс 9:20Іс 10:4

26 Er wird ein Feldzeichen aufrichten für das Volk^[1] aus der Ferne und pfeift es herbei vom Ende der Erde. Und siehe, eilends und schnell kommen sie daher. (Іс 7:18) 27 Keiner unter ihnen ist müde oder strauchelt, keiner schlummert noch schläft; keinem geht der Gürtel auf von seinen Hüften, und keinem zerreißt ein Schuhriemen. 28 Ihre Pfeile sind scharf und alle ihre Bogen gespannt; die Hufe ihrer Rosse sind hart wie Kieselsteine, und ihre Wagenräder sind wie ein Sturmwind. 29 Ihr Brüllen ist wie das der Löwen, und sie brüllen wie junge Löwen. Sie wüten und packen den Raub und tragen ihn davon und niemand rettet. 30 Und es wird über ihnen wüten zu der Zeit wie das Wüten des Meeres. Sieht man dann die Erde an, siehe, so ist sie finster vor Angst, und das Licht ist durch Wolken verfinstert. (Іс 8:22)