від Ukrainian Bible Society1На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.2Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.3Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.4Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.5Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.6Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.7У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.8А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,9Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.10Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.11Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.12Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,13бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.14Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,15щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.16Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.17Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук. (Пісня під час музичної паузи).18Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.19А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.20Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.21Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди. (Музична пауза).22Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках?23Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали.24Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе.25Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема.26Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами.27Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха.28Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль.29Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним.30Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його.31Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними.32Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити.33А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних.34Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту?35А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті.36Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде.37Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі.38Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця,39щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.
1Ein Lied von David, nach der Melodie: »Vom Sterben des Sohnes«.[1] (Пс 10:1; Пс 25:1; Пс 34:1; Пс 37:1; Пс 111:1; Пс 112:1; Пс 119:1; Пс 145:1)2Dir, HERR, will ich von ganzem Herzen danken, von all deinen wunderbaren Taten will ich erzählen.3Ich freue mich über dich und juble dir zu. Ich singe zu deiner Ehre und preise deinen Namen, du höchster Gott!4Denn du schlägst meine Feinde in die Flucht, sie stürzen und kommen um!5Durch dein Eingreifen hast du mir Recht verschafft, als ein gerechter Richter sitzt du auf dem Thron.6Die feindlichen Völker hast du in ihre Grenzen verwiesen, die Verbrecher hast du umgebracht und alles ausgelöscht, was an sie erinnerte.7Der Feind ist für immer erledigt, seine Städte sind nur noch Ruinen. Keiner denkt mehr an sie.8Aber der HERR regiert für immer und ewig, sein Richterstuhl steht schon bereit.9Über die ganze Welt wird er ein gerechtes Urteil sprechen und allen Völkern seine Entscheidung verkünden.10Die Unterdrückten finden Zuflucht bei Gott, in schwerer Zeit ist er für sie wie eine sichere Burg.11HERR, wer dich kennt, der vertraut dir gern. Denn wer sich auf dich verlässt, der ist nie verlassen.12Singt für den HERRN, der auf dem Berg Zion wohnt, und erzählt allen Völkern von seinen machtvollen Taten!13Den Schrei der Wehrlosen überhört er nicht, und keine Bluttat lässt er ungestraft.14Hab auch Erbarmen mit mir, HERR! Sieh doch, wie ich leide unter dem Hass meiner Feinde! Ich stehe am Rand des Todes – bring mich in Sicherheit!15Dann will ich dich in der Stadt Zion loben. Alle sollen hören, wie du mich gerettet hast.16Die Völker, die andere ins Verderben stürzen wollten, sind in ihre eigene Falle gelaufen. Ihr Netz haben sie gut versteckt ausgelegt – und verstrickten sich am Ende selbst darin!17So hat der HERR bewiesen, wer er ist: Er hat Gericht an den Gottlosen geübt! Ihre Machenschaften ließ er ihnen zum Verhängnis werden.[2]18Ja, die Unheilstifter werden im Totenreich enden, alle Völker, die von Gott nichts wissen wollen!19Aber wer sein Recht nicht durchsetzen kann, den hat Gott nicht vergessen. Seine Hoffnung wird sich erfüllen, auch wenn es zunächst nicht so scheint.20Greif ein, HERR! Lass nicht zu, dass Menschen über dich triumphieren! Ruf die Völker vor deinen Thron und sprich ihnen das Urteil!21Lass sie vor Angst erzittern, HERR, und zeige ihnen, dass sie nur Menschen sind!