Псалом 71 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Соломона. Боже, дай Свій суд цареві й Свою праведність — синові царя, 2 щоби судити Твій народ у праведності й Твоїх убогих — у справедливості. 3 Хай принесуть гори мир Твоєму народові, а пагорби — праведність. 4 Він буде судити бідних із народу, спасатиме синів убогих і впокорить наклепника. 5 Він буде перебувати, доки існує сонце і перед місяцем, — з роду в рід. 6 Він зійде, як дощ на руно, — немов краплі, що падають на землю. 7 За його днів процвітатиме справедливість і буде тривалий мир, — доки не зникне місяць. 8 І він буде панувати від моря і до моря, і від ріки аж до кінців світу. 9 Перед ним упадуть ниць ефіопи, а його вороги лизатимуть порох. 10 Царі Тарсу й островів принесуть дари, — царі арабів і Сава принесуть дари. 11 Йому поклоняться всі царі, йому служитимуть усі народи. 12 Бо він вирвав бідного з рук сильного, — убогого, в якого не було помічника. 13 Він буде турбуватися про бідного й убогого, і душі нужденних спасе. 14 Він спасе їхні душі від здирства й несправедливості, а їхнє ім’я буде в пошані у нього. 15 І буде жити, і отримуватиме золото з Аравії, і за нього завжди будуть молитися, і весь день його величатимуть. 16 У землі будуть міцні споруди — на шпилях гір. Плід його здійматиметься понад Ліван, а ті, хто в місті, розростатимуться, мов трава на землі. 17 Нехай буде його ім’я благословенне навіки, його ім’я перебуватиме, доки існує сонце. У ньому будуть благословенні всі племена землі, усі народи назвуть його блаженним. 18 Благословенний Господь Бог, Бог Ізраїля — Єдиний, Який чинить дивовижні речі. 19 Благословенне Ім’я Його слави навіки — і навіки-віків; і вся земля наповниться Його славою. Нехай буде так, хай так буде! 20 Закінчилися пісні Давида, сина Єссея.

Hoffnung für alle

від Biblica

Alt und schutzlos?

1 Bei dir, HERR, suche ich Schutz, lass meine Feinde nicht über mich triumphieren! 2 Du bist ein gerechter Gott, darum hilf mir und rette mich! Höre mein Gebet und komm mir zu Hilfe! 3 Bring mich in Sicherheit und beschütze mich wie in einem Haus, in das ich jederzeit kommen kann! Du hast doch beschlossen, mich zu retten! Ja, du bist mein schützender Fels, meine sichere Burg. 4 Mein Gott, die Gottlosen haben mich in ihrer Gewalt. Brutal, wie sie sind, schrecken sie vor keinem Unrecht zurück. Rette mich doch aus ihren Klauen! 5 Du bist meine Hoffnung, HERR, dir vertraue ich von Kindheit an! 6 Ja, seit meiner Geburt bist du mein Halt. Vom ersten Tag an hast du für mich gesorgt. Darum will ich dich loben mein Leben lang. 7 Viele, die meine Not sahen, mussten denken: Gott hat ihn verworfen!^[1] Aber du hast dich als machtvoller Beschützer erwiesen. 8 Darum will ich dich vor anderen loben, den ganzen Tag will ich dich rühmen. 9 Verstoße mich nicht, jetzt, wo ich alt geworden bin; verlass mich nicht, wenn meine Kräfte nun schwinden! 10 Meine Feinde wollen mich umbringen; schon tun sie sich zusammen und planen einen Anschlag. 11 »Gott hat ihn aufgegeben«, sagen sie. »Los, ihm nach! Packt ihn! Jetzt hat er keinen mehr, der ihm beisteht!« 12 Gott, warum bist du so weit weg? Mein Gott, komm mir schnell zu Hilfe! 13 Mit allen Mitteln kämpfen sie gegen mich – lass sie scheitern und umkommen! Nichts lassen sie unversucht, um mich ins Unglück zu stürzen. Bring Schimpf und Schande über sie! 14 Nie werde ich aufhören, auf dich zu hoffen – immer mehr will ich dich loben. 15 Vor allen rede ich davon, dass du für Recht sorgst! Den ganzen Tag will ich erzählen, wie du aus der Not befreist; ja, du tust viel mehr, als ich jemals aufzählen kann! 16 Deine machtvollen Taten will ich rühmen, HERR, mein Gott! Auf dich ist Verlass – das allein werde ich weitersagen! 17 Von Jugend auf bist du mein Lehrer gewesen, und bis heute erzähle ich von deinen Wundertaten. 18 Lass mich auch jetzt nicht im Stich, o Gott, jetzt, wo ich alt und grau geworden bin! Ich möchte meinen Kindern und Enkeln noch erzählen, wie groß und mächtig du bist! 19 Gott, deine Treue umschließt Himmel und Erde. Du hast große Dinge getan! Wer ist wie du? 20 Not und Elend hast du mir zwar nicht erspart, aber du erhältst mich am Leben und bewahrst mich vor dem sicheren Tod. 21 Du tröstest mich und bringst mich wieder zu Ehren, ja, du schenkst mir größeres Ansehen als zuvor. 22 Darum will ich dir mit dem Spiel auf der Harfe danken. Ich lobe deine Treue, du, mein Gott! Zum Klang der Laute will ich dir singen, dir, dem heiligen Gott Israels! 23 Ich juble vor Freude, wenn ich von dir singe, denn du hast mich erlöst. 24 Den ganzen Tag will ich davon reden, wie treu und gerecht du bist. Alle, die mich ins Unglück stürzen wollten, mussten dabei kläglich scheitern. Mit Schimpf und Schande wurden sie überhäuft!