від Ukrainian Bible Society1На закінчення. Псалом для синів Корея.2Послухайте це, усі народи, почуйте всі, які живете у Всесвіті:3сини землі, сини людські, — як багаті, так і бідні.4Мої уста промовлятимуть премудрість, і роздуми мого серця — розуміння.5Своє вухо я зверну на притчі, і мою загадку відкрию на гуслах:6Чому маю боятися в лиху годину? Беззаконня моєї п’яти оточить мене.7Ви, що надієтеся на свою силу і хвалитеся численністю свого багатства, знайте:8брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе,9не заплатить ціну викупу за свою душу.10Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають:11безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим.12Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами.13Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.14Такий їхній шлях — спотикання для них, та потім будуть милуватися тим, що в них на вустах. (Музична пауза).15Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави].16Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене. (Музична пауза).17Не тривожся, коли людина стає багатою, коли зростає слава її дому.18Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде,19бо за її життя благословенною буде її душа, прославлятиме тебе, коли ти їй робитимеш добро.20Вона піде до роду своїх батьків і аж довіку не бачитиме світла.21Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.
1Ein Lied der Nachkommen von Korach.2Groß ist der HERR! Lobt ihn in Jerusalem, der Stadt unseres Gottes, auf seinem heiligen Berg!3Der Berg Zion ragt im Norden auf[1] – er ist voll Schönheit und Pracht. Die Stadt des großen Königs erfreut die ganze Welt.4In den Palästen wissen es alle: Gott selbst beschützt Jerusalem.5Feindliche Könige verbündeten sich und zogen gegen Jerusalem.6Doch kaum erblickten sie die Stadt, blieben sie erschrocken stehen; in panischer Angst ergriffen sie die Flucht.7Ja, sie zitterten am ganzen Leib – wie eine Frau, die in den Wehen liegt.8Wie stolze Schiffe[2], die im Sturm zerschellen, so hast du sie vernichtet.9Das alles haben wir früher nur gehört, doch nun erleben wir es selbst: Gott ist der allmächtige HERR, an Jerusalem sehen wir seine Größe. Durch ihn wird die Stadt auf ewig bestehen.10In deinem Tempel, o Gott, denken wir über deine Güte nach.11In jedem Land kennt man deinen Namen, dein Ruhm reicht bis ans Ende der Welt. Du sorgst für Recht und Gerechtigkeit,12darum herrscht Freude auf dem Berg Zion. Ja, was du beschließt, das ist gerecht, darum jubelt man dir in den Städten Judas zu.13Wandert um den Berg Zion, geht rings um die Stadt und zählt ihre Festungstürme!14Bestaunt die unbezwingbaren Mauern und Paläste! Dann könnt ihr der nächsten Generation erzählen:15»So ist Gott! Er ist unser Herr für immer und ewig; allezeit wird er uns führen[3]!«