Псалом 38 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида. 2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною. 3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився. 4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком: 5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує. 6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе. (Музична пауза). 7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає. 8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі. 9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене. 10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив. 11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки. 12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина. (Музична пауза). 13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки. 14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.

Hoffnung für alle

від Biblica

Zermürbt von Krankheit und Schuld

1 Ein Lied von David, um sich bei Gott in Erinnerung zu bringen. 2 HERR, du lässt mich deinen Zorn spüren. Ich flehe dich an: Strafe mich nicht länger! 3 Deine Pfeile haben sich in mich hineingebohrt, deine Hand drückt mich nieder. 4 Weil ich unter deinem Strafgericht leide, habe ich keine heile Stelle mehr am Körper. Weil mich die Sünde anklagt, sind alle meine Glieder krank. 5 Meine Schuld ist mir über den Kopf gewachsen. Wie schwer ist diese Last! Ich breche unter ihr zusammen. 6 Wie dumm war ich, dich zu vergessen! Das habe ich nun davon: Meine Wunden eitern und stinken! 7 Gekrümmt und von Leid zermürbt schleppe ich mich in tiefer Trauer durch den Tag. 8 Von Fieber bin ich geschüttelt, die Haut ist mit Geschwüren übersät. 9 Zerschlagen liege ich da, am Ende meiner Kraft. Vor Verzweiflung kann ich nur noch stöhnen. 10 Herr, du kennst meine Sehnsucht, du hörst mein Seufzen! 11 Mein Herz rast, ich bin völlig erschöpft, und meine Augen versagen mir den Dienst. 12 Meine Freunde und Nachbarn ziehen sich zurück wegen des Unglücks, das über mich hereingebrochen ist. Sogar meine Verwandten gehen mir aus dem Weg. 13 Meine Todfeinde stellen mir Fallen, sie wollen mich verleumden und zugrunde richten. Ja, sie bringen mich in Verruf, wann immer sie nur können. 14 Und ich? Ich tue so, als hätte ich nichts gehört; ich schweige zu ihren Anklagen wie ein Stummer. 15 Ich stelle mich taub und gebe ihnen keine Antwort. 16 Denn auf dich, HERR, hoffe ich, du wirst ihnen die passende Antwort geben, mein Herr und mein Gott! 17 Lass nicht zu, dass sie über mich triumphieren und sich über mein Unglück freuen! 18 Es fehlt nicht mehr viel, und ich liege am Boden, ständig werde ich von Schmerzen gequält. 19 Ich bekenne dir meine Schuld, denn meine Sünde macht mir schwer zu schaffen. 20 Übermächtig sind meine Feinde, und es gibt viele, die mich ohne jeden Grund hassen. 21 Sie vergelten mir Gutes mit Bösem und feinden mich an, weil ich das Gute tun will. 22 HERR, verlass mich nicht! Mein Gott, bleib nicht fern von mir! 23 Komm und hilf mir schnell! Du bist doch mein Herr und mein Retter!