від Biblica1Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!2А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,3коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!4Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.5Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.6Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.7Вирячилися від жиру їхні очі – збулися в них розбещені задуми серця.8Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.9На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.10Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду[1] повною мірою.11Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?12Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»13Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?14Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.15Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.16І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.17Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.18Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і потім штовхаєш їх до загибелі.[2]19Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!20Як сновидіння зникає після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.[3]21Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,22тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.23Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у Своїй руці.24Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.25Хто є в мене на небі, крім Тебе? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!26Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!27Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає вдалині від Тебе.28А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря ГОСПОДА мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
1Endow the king with your justice, O God, the royal son with your righteousness.2May he judge your people in righteousness, your afflicted ones with justice.3May the mountains bring prosperity to the people, the hills the fruit of righteousness.4May he defend the afflicted among the people and save the children of the needy; may he crush the oppressor.5May he endure[1] as long as the sun, as long as the moon, through all generations.6May he be like rain falling on a mown field, like showers watering the earth.7In his days may the righteous flourish and prosperity abound till the moon is no more.8May he rule from sea to sea and from the River[2] to the ends of the earth.9May the desert tribes bow before him and his enemies lick the dust.10May the kings of Tarshish and of distant shores bring tribute to him. May the kings of Sheba and Seba present him with gifts.11May all kings bow down to him and all nations serve him.12For he will deliver the needy who cry out, the afflicted who have no-one to help.13He will take pity on the weak and the needy and save the needy from death.14He will rescue them from oppression and violence, for precious is their blood in his sight.15Long may he live! May gold from Sheba be given to him. May people ever pray for him and bless him all day long.16May corn abound throughout the land; on the tops of the hills may it sway. May the crops flourish like Lebanon and thrive[3] like the grass of the field.17May his name endure for ever; may it continue as long as the sun. Then all nations will be blessed through him,[4] and they will call him blessed. (Бут 48:20)18Praise be to the Lord God, the God of Israel, who alone does marvellous deeds.19Praise be to his glorious name for ever; may the whole earth be filled with his glory. Amen and Amen.20This concludes the prayers of David son of Jesse.