від Biblica1Керівнику хору. Псалом Давидів.2Непохитно я надіявся на ГОСПОДА, і Він прихилився до мене й почув моє волання.3Він підняв мене зі згубної ями, із багнистої трясовини. Він поставив мої ноги на скелі, непохитними зробив мої стопи.4І вклав Він в уста мої нову пісню – хвалу нашому Богові. Багато хто побачить це й наповниться страхом, і на ГОСПОДА покладатися буде.5Блаженний той, хто поклав свою надію на ГОСПОДА й хто не звертається до пихатих і схильних до брехні.6Численні чудеса, які Ти, ГОСПОДИ, Боже мій, здійснив, і задуми Твої щодо нас! Немає того, хто став би нарівні з Тобою! Я сповіщав би та розповідав про них, та настільки численні вони, що не переповісти.7Не забажав Ти ані жертви, ані дару, та вуха мої зробив чуйними.[1] Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав. (Євр 10:5)8Тоді сказав я: «Ось я прийшов, у сувої книги написано про мене.9Я бажаю виконати Твою волю, мій Боже, і Закон Твій у нутрі моєму».10Я звіщав правду у великому зібранні; вуст своїх я не стуляв – Ти, ГОСПОДИ, знаєш.11Праведність Твою я не приховував у моєму серці, говорив про вірність Твою й спасіння Твоє. Не затаїв я милості й істини Твоєї перед великим зібранням.12Ти ж, ГОСПОДИ, не стримуй Свого милосердя від мене, Твоя милість та істина нехай завжди мене оберігають.13Бо оточили мене біди – немає їм ліку! Настигли мене беззаконня мої, так що не можу я бачити. Вони стали численнішими за волосся на моїй голові; серце моє завмерло.[2]14Нехай бажанням Твоїм, ГОСПОДИ, буде визволити мене! ГОСПОДИ, поспіши мені на допомогу!15Нехай посоромляться й ганьбою вкриються ті, хто шукає душі моєї, щоб забрати її. Нехай відсахнуться назад і спіткнуться ті, хто бажає мені зла.16Нехай вжахнуться через свій сором ті, що говорять мені: «Ага! Ага!»17Нехай же веселяться й радіють Тобою всі, хто шукає Тебе. Нехай ті, хто любить спасіння Твоє, говорять безупинно: «Звеличився ГОСПОДЬ!»18Я ж принижений та бідний, нехай Владика думає про мене. Ти – Допомога моя і Визволитель мій; Боже мій, не зволікай!
For the director of music. For Jeduthun. A psalm of David.
1I said, ‘I will watch my ways and keep my tongue from sin; I will put a muzzle on my mouth while in the presence of the wicked.’2So I remained utterly silent, not even saying anything good. But my anguish increased;3my heart grew hot within me. While I meditated, the fire burned; then I spoke with my tongue:4‘Show me, Lord, my life’s end and the number of my days; let me know how fleeting my life is.5You have made my days a mere handbreadth; the span of my years is as nothing before you. Everyone is but a breath, even those who seem secure.[1]6‘Surely everyone goes around like a mere phantom; in vain they rush about, heaping up wealth without knowing whose it will finally be.7‘But now, Lord, what do I look for? My hope is in you.8Save me from all my transgressions; do not make me the scorn of fools.9I was silent; I would not open my mouth, for you are the one who has done this.10Remove your scourge from me; I am overcome by the blow of your hand.11When you rebuke and discipline anyone for their sin, you consume their wealth like a moth – surely everyone is but a breath.12‘Hear my prayer, Lord, listen to my cry for help; do not be deaf to my weeping. I dwell with you as a foreigner, a stranger, as all my ancestors were.13Look away from me, that I may enjoy life again before I depart and am no more.’