Псалом 105 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

1 Алілуя! Славте ГОСПОДА, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя! 2 Хто може виразити словами могутність ГОСПОДА й сповістити всю хвалу Його? 3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно! 4 Згадай мене, ГОСПОДИ, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму, 5 щоб міг я побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм. 6 Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво. 7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного. 8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність. 9 Пригрозив Він морю Червоному,^[1] і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі. 10 І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.^[2] 11 Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився живим. 12 Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу. 13 Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього. 14 Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі. 15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам. 16 Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому ГОСПОДА. 17 Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.^[3] 18 Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих. 19 Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,^[4] 20 проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву. 21 Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті, 22 чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному. 23 Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив їх. 24 І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову, 25 і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу ГОСПОДА. 26 Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі, 27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по чужих землях. 28 Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим богам.^[5] 29 І гнівили Бога вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця. 30 Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася. 31 Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки. 32 І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,^[6] 33 бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами. 34 Вони не знищили народів, про які сказав їм ГОСПОДЬ, 35 але змішалися з народами й навчилися діяти за їхніми вчинками; 36 служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою. 37 Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам 38 і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю. 39 Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.^[7] 40 Тоді спалахнула лють ГОСПОДА на народ Його, гидким став Йому спадок Його. 41 І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними. 42 Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку. 43 Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої. 44 Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання, 45 і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя. 46 І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні. 47 Врятуй нас, ГОСПОДИ, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу. 48 Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!

New International Version

від Biblica

1 Give praise to the Lord, proclaim his name; make known among the nations what he has done. 2 Sing to him, sing praise to him; tell of all his wonderful acts. 3 Glory in his holy name; let the hearts of those who seek the Lord rejoice. 4 Look to the Lord and his strength; seek his face always. 5 Remember the wonders he has done, his miracles, and the judgments he pronounced, 6 you his servants, the descendants of Abraham, his chosen ones, the children of Jacob. 7 He is the Lord our God; his judgments are in all the earth. 8 He remembers his covenant for ever, the promise he made, for a thousand generations, 9 the covenant he made with Abraham, the oath he swore to Isaac. 10 He confirmed it to Jacob as a decree, to Israel as an everlasting covenant: 11 ‘To you I will give the land of Canaan as the portion you will inherit.’ 12 When they were but few in number, few indeed, and strangers in it, 13 they wandered from nation to nation, from one kingdom to another. 14 He allowed no-one to oppress them; for their sake he rebuked kings: 15 ‘Do not touch my anointed ones; do my prophets no harm.’ 16 He called down famine on the land and destroyed all their supplies of food; 17 and he sent a man before them – Joseph, sold as a slave. 18 They bruised his feet with shackles, his neck was put in irons, 19 till what he foretold came to pass, till the word of the Lord proved him true. 20 The king sent and released him, the ruler of peoples set him free. 21 He made him master of his household, ruler over all he possessed, 22 to instruct his princes as he pleased and teach his elders wisdom. 23 Then Israel entered Egypt; Jacob resided as a foreigner in the land of Ham. 24 The Lord made his people very fruitful; he made them too numerous for their foes, 25 whose hearts he turned to hate his people, to conspire against his servants. 26 He sent Moses his servant, and Aaron, whom he had chosen. 27 They performed his signs among them, his wonders in the land of Ham. 28 He sent darkness and made the land dark – for had they not rebelled against his words? 29 He turned their waters into blood, causing their fish to die. 30 Their land teemed with frogs, which went up into the bedrooms of their rulers. 31 He spoke, and there came swarms of flies, and gnats throughout their country. 32 He turned their rain into hail, with lightning throughout their land; 33 he struck down their vines and fig-trees and shattered the trees of their country. 34 He spoke, and the locusts came, grasshoppers without number; 35 they ate up every green thing in their land, ate up the produce of their soil. 36 Then he struck down all the firstborn in their land, the firstfruits of all their manhood. 37 He brought out Israel, laden with silver and gold, and from among their tribes no-one faltered. 38 Egypt was glad when they left, because dread of Israel had fallen on them. 39 He spread out a cloud as a covering, and a fire to give light at night. 40 They asked, and he brought them quail; he fed them well with the bread of heaven. 41 He opened the rock, and water gushed out; it flowed like a river in the desert. 42 For he remembered his holy promise given to his servant Abraham. 43 He brought out his people with rejoicing, his chosen ones with shouts of joy; 44 he gave them the lands of the nations, and they fell heir to what others had toiled for – 45 that they might keep his precepts and observe his laws. Praise the Lord.^[1]