Луки 2:1 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Народження Ісуса

1 У ті дні вийшов наказ від Кесаря Августа зробити перепис усього населення. 2 Це був перший перепис за правління Квірінія Сирією. 3 І всі пішли записатися, кожний до свого міста. 4 Пішов також і Йосиф із Галілеї, з міста Назарета, в Юдею, у місто Давида, що зветься Віфлеєм, бо він походив із дому та роду Давида. 5 Він пішов записатися разом із Марією, своєю нареченою, що була вагітна. 6 І сталося так, що коли вони були там, настав їй час народити. 7 І народила вона Сина, свого Первістка, і сповила Його, і поклала в ясла, бо не було для них місця в гостьовій кімнаті.

Ангел звіщає Добру Звістку пастухам

8 Були ж у тій місцевості пастухи, які стояли в полі й охороняли вночі свою отару. 9 Аж ось ангел Господа з’явився біля них, і слава Господня засіяла навколо, і великий страх охопив їх. 10 І промовив до них ангел: «Не бійтеся! Я приніс вам добру звістку, яка буде великою радістю для всього народу! 11 Сьогодні в місті Давида народився вам Спаситель – Христос Господь! 12 І ось вам знак: знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах». 13 І раптом разом з ангелом з’явилося численне небесне військо, яке прославляло Бога, кажучи: 14 «Слава Богу на небесах, а на землі мир людям, в яких перебуває Його добра воля!» 15 Коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо до Віфлеєма й побачимо, що там сталося, про що Господь сповістив нас». 16 І пішли вони швидко до Віфлеєма й знайшли Марію, Йосифа й Немовля, покладене в ясла. 17 Побачивши їх, вони розповіли все, що їм було сказано про Цю Дитину. 18 Усі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали пастухи про Нього. 19 Марія ж зберігала всі ці слова у своєму серці та роздумувала над ними. 20 І повернулись пастухи, прославляючи та вихваляючи Бога за все те, що почули й побачили, і за те, що все було так, як їм було сказано. 21 Восьмого дня, коли настав час обрізати Дитя, назвали Його Ісус – саме так, як оголосив ангел ще до Його зачаття в утробі.

Ісус представлений у Храмі

22 І коли, за Законом Мойсея, закінчилися дні очищення, принесли Його до Єрусалима, щоб представити перед Господом, 23 як написано в Законі Господа: «Кожен первісток чоловічої статі має бути посвячений Господу».^[1] 24 За Законом Господа вони мали також принести жертву: «Дві горлиці або двох молодих голубів».^[2]

Зустріч із Симеоном та Анною

25 Був тоді в Єрусалимі чоловік, на ім’я Симеон. Він був чоловіком праведним та благочестивим, чекав на утіху Ізраїлю, і Дух Святий був на ньому. 26 І було відкрито йому Духом Святим, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господнього. 27 Керований Духом, він прийшов у Храм, і коли батьки принесли Дитину Ісуса, щоб зробити з Ним за звичаєм Закону, 28 він узяв Його на руки, благословив Бога та промовив: 29 «А зараз, Владико, відпусти раба Твого з миром, за словом Твоїм, 30 бо побачили очі мої спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед обличчям усіх народів, 32 світло одкровення для язичників і славу народу Твого Ізраїлю». 33 Батько та мати Ісуса дивувалися сказаному про Нього. 34 Симеон же благословив їх та сказав Марії, матері Його: «Ось Цей призначений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя, 35 так що думки багатьох сердець розкриються. І навіть душу твою пройме меч». 36 Була там і пророчиця Анна, дочка Фануїла, з роду Ашера; вона дожила до глибокої старості. Зі своїм чоловіком вона прожила сім років від одруження, 37 а потім стала вдовою, їй було вісімдесят чотири роки. Вона не відходила від Храму, постом та молитвою служила вдень і вночі. 38 Прийшовши в той час, вона прославляла Бога і всім, хто чекав на визволення Єрусалима, говорила про Нього. 39 І коли виконали все згідно із Законом Господа, повернулися до Галілеї, до свого міста Назарета. 40 Дитина ж росла та зміцнювалась, сповнюючись мудрістю, і благодать Божа була на Ній.

Дванадцятилітній Ісус в Єрусалимі

41 Кожного року батьки Ісуса ходили до Єрусалима на свято Пасхи. 42 Коли виповнилося Йому дванадцять років, Він, за звичаєм, пішов разом із ними. 43 Коли ж закінчилися дні свята і всі поверталися додому, Хлопчик Ісус залишився в Єрусалимі, а батьки Його не знали про це. 44 Вони думали, що Він іде разом з іншими. Пройшовши день дороги, вони почали шукати Його серед родичів та знайомих. 45 І, не знайшовши, повернулися до Єрусалима шукати Його. 46 Через три дні знайшли Його в Храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. 47 Усі, хто Його чув, дивувалися Його розуму та відповідям. 48 Побачивши Його, вони здивувались, і мати промовила до Нього: ―Дитино, чому Ти так вчинив із нами? Ось Твій батько і я з хвилюванням шукали Тебе. 49 Але Він відповів їм: ―Чому ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Моєму Отцю? 50 Але вони не зрозуміли слів, які Він їм сказав. 51 Після цього вони повернулися до Назарета, і Він слухався їх. Мати Його зберігала всі ці слова у своєму серці. 52 Ісус же зростав мудрістю, ростом і благодаттю у Бога та людей.

New International Version

від Biblica

The birth of Jesus

1 In those days Caesar Augustus issued a decree that a census should be taken of the entire Roman world. 2 (This was the first census that took place while^[1] Quirinius was governor of Syria.) 3 And everyone went to their own town to register. 4 So Joseph also went up from the town of Nazareth in Galilee to Judea, to Bethlehem the town of David, because he belonged to the house and line of David. 5 He went there to register with Mary, who was pledged to be married to him and was expecting a child. 6 While they were there, the time came for the baby to be born, 7 and she gave birth to her firstborn, a son. She wrapped him in cloths and placed him in a manger, because there was no guest room available for them. 8 And there were shepherds living out in the fields near by, keeping watch over their flocks at night. 9 An angel of the Lord appeared to them, and the glory of the Lord shone around them, and they were terrified. 10 But the angel said to them, ‘Do not be afraid. I bring you good news that will cause great joy for all the people. 11 Today in the town of David a Saviour has been born to you; he is the Messiah, the Lord. 12 This will be a sign to you: you will find a baby wrapped in cloths and lying in a manger.’ 13 Suddenly a great company of the heavenly host appeared with the angel, praising God and saying, 14 ‘Glory to God in the highest heaven, and on earth peace to those on whom his favour rests.’ 15 When the angels had left them and gone into heaven, the shepherds said to one another, ‘Let’s go to Bethlehem and see this thing that has happened, which the Lord has told us about.’ 16 So they hurried off and found Mary and Joseph, and the baby, who was lying in the manger. 17 When they had seen him, they spread the word concerning what had been told them about this child, 18 and all who heard it were amazed at what the shepherds said to them. 19 But Mary treasured up all these things and pondered them in her heart. 20 The shepherds returned, glorifying and praising God for all the things they had heard and seen, which were just as they had been told. 21 On the eighth day, when it was time to circumcise the child, he was named Jesus, the name the angel had given him before he was conceived.

Jesus presented in the temple

22 When the time came for the purification rites required by the Law of Moses, Joseph and Mary took him to Jerusalem to present him to the Lord 23 (as it is written in the Law of the Lord, ‘Every firstborn male is to be consecrated to the Lord’ ), (Вих 13:2; Вих 13:12) 24 and to offer a sacrifice in keeping with what is said in the Law of the Lord: ‘a pair of doves or two young pigeons’. (Лев 12:8) 25 Now there was a man in Jerusalem called Simeon, who was righteous and devout. He was waiting for the consolation of Israel, and the Holy Spirit was on him. 26 It had been revealed to him by the Holy Spirit that he would not die before he had seen the Lord’s Messiah. 27 Moved by the Spirit, he went into the temple courts. When the parents brought in the child Jesus to do for him what the custom of the Law required, 28 Simeon took him in his arms and praised God, saying: 29 ‘Sovereign Lord, as you have promised, you may now dismiss^[2] your servant in peace. 30 For my eyes have seen your salvation, 31 which you have prepared in the sight of all nations: 32 a light for revelation to the Gentiles, and the glory of your people Israel.’ 33 The child’s father and mother marvelled at what was said about him. 34 Then Simeon blessed them and said to Mary, his mother: ‘This child is destined to cause the falling and rising of many in Israel, and to be a sign that will be spoken against, 35 so that the thoughts of many hearts will be revealed. And a sword will pierce your own soul too.’ 36 There was also a prophet, Anna, the daughter of Penuel, of the tribe of Asher. She was very old; she had lived with her husband seven years after her marriage, 37 and then was a widow until she was eighty-four.^[3] She never left the temple but worshipped night and day, fasting and praying. 38 Coming up to them at that very moment, she gave thanks to God and spoke about the child to all who were looking forward to the redemption of Jerusalem. 39 When Joseph and Mary had done everything required by the Law of the Lord, they returned to Galilee to their own town of Nazareth. 40 And the child grew and became strong; he was filled with wisdom, and the grace of God was on him.

The boy Jesus at the temple

41 Every year Jesus’ parents went to Jerusalem for the Festival of the Passover. 42 When he was twelve years old, they went up to the festival, according to the custom. 43 After the festival was over, while his parents were returning home, the boy Jesus stayed behind in Jerusalem, but they were unaware of it. 44 Thinking he was in their company, they travelled on for a day. Then they began looking for him among their relatives and friends. 45 When they did not find him, they went back to Jerusalem to look for him. 46 After three days they found him in the temple courts, sitting among the teachers, listening to them and asking them questions. 47 Everyone who heard him was amazed at his understanding and his answers. 48 When his parents saw him, they were astonished. His mother said to him, ‘Son, why have you treated us like this? Your father and I have been anxiously searching for you.’ 49 ‘Why were you searching for me?’ he asked. ‘Didn’t you know I had to be in my Father’s house?’^[4] 50 But they did not understand what he was saying to them. 51 Then he went down to Nazareth with them and was obedient to them. But his mother treasured all these things in her heart. 52 And Jesus grew in wisdom and stature, and in favour with God and man.