Луки 1 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Посвячення Теофілу

1 Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами, 2 у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова, 3 то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно, 4 щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.

Сповіщення народження Івана Хрестителя

5 За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія,^[1] та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа. 7 У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку. 8 Одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, 9 згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити. 10 Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити. 11 Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння. 12 Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його. 13 Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван. 14 Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню. 15 Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері. 16 І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого. 17 Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.^[2] 18 Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах. 19 Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку, 20 але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу! 21 Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі. 22 Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. Захарія звертався до них знаками та залишався німим. 23 Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому. 24 Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи: 25 «Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».

Сповіщення народження Ісуса

26 Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет, 27 до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія. 28 Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками. 29 Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання. 30 Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. 31 Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус. 32 Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.^[3] 33 Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. 34 Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком? 35 У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим. 36 Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною, 37 бо у Бога ніяке слово не буває безсилим. 38 Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.

Марія відвідує Єлизавету

39 Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних. 40 Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. 41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим. 42 Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш! 43 І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене? 44 Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості. 45 Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!

Марія прославляє Господа

46 І сказала Марія: «Величає душа моя Господа, 47 та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму, 48 бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною, 49 бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його! 50 Милість Свою Він показує з роду в рід тим, хто боїться Його. 51 Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх. 52 Скинув сильних з престолу та підняв принижених. 53 Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим. 54 Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість, 55 так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» 56 Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.

Народження Івана Хрестителя

57 Коли настав час, Єлизавета народила сина. 58 І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею. 59 Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія. 60 Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван. 61 А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям. 62 Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати. 63 Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися. 64 Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога. 65 І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події. 66 Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.

Пророцтво Захарії

67 Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати: 68 «Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій. 69 Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого, 70 як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, 71 що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас. 72 Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт, 73 обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму,^[4] – 74 визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху 75 у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші. 76 І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому, 77 щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх. 78 Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти, 79 щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру». 80 Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.

New International Version

від Biblica

Introduction

1 Many have undertaken to draw up an account of the things that have been fulfilled^[1] among us, 2 just as they were handed down to us by those who from the first were eyewitnesses and servants of the word. 3 With this in mind, since I myself have carefully investigated everything from the beginning, I too decided to write an orderly account for you, most excellent Theophilus, 4 so that you may know the certainty of the things you have been taught.

The birth of John the Baptist foretold

5 In the time of Herod king of Judea there was a priest named Zechariah, who belonged to the priestly division of Abijah; his wife Elizabeth was also a descendant of Aaron. 6 Both of them were righteous in the sight of God, observing all the Lord’s commands and decrees blamelessly. 7 But they were childless because Elizabeth was not able to conceive, and they were both very old. 8 Once when Zechariah’s division was on duty and he was serving as priest before God, 9 he was chosen by lot, according to the custom of the priesthood, to go into the temple of the Lord and burn incense. 10 And when the time for the burning of incense came, all the assembled worshippers were praying outside. 11 Then an angel of the Lord appeared to him, standing at the right side of the altar of incense. 12 When Zechariah saw him, he was startled and was gripped with fear. 13 But the angel said to him: ‘Do not be afraid, Zechariah; your prayer has been heard. Your wife Elizabeth will bear you a son, and you are to call him John. 14 He will be a joy and delight to you, and many will rejoice because of his birth, 15 for he will be great in the sight of the Lord. He is never to take wine or other fermented drink, and he will be filled with the Holy Spirit even before he is born. 16 He will bring back many of the people of Israel to the Lord their God. 17 And he will go on before the Lord, in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the parents to their children and the disobedient to the wisdom of the righteous – to make ready a people prepared for the Lord.’ 18 Zechariah asked the angel, ‘How can I be sure of this? I am an old man and my wife is well on in years.’ 19 The angel said to him, ‘I am Gabriel. I stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to tell you this good news. 20 And now you will be silent and not able to speak until the day this happens, because you did not believe my words, which will come true at their appointed time.’ 21 Meanwhile, the people were waiting for Zechariah and wondering why he stayed so long in the temple. 22 When he came out, he could not speak to them. They realised he had seen a vision in the temple, for he kept making signs to them but remained unable to speak. 23 When his time of service was completed, he returned home. 24 After this his wife Elizabeth became pregnant and for five months remained in seclusion. 25 ‘The Lord has done this for me,’ she said. ‘In these days he has shown his favour and taken away my disgrace among the people.’

The birth of Jesus foretold

26 In the sixth month of Elizabeth’s pregnancy, God sent the angel Gabriel to Nazareth, a town in Galilee, 27 to a virgin pledged to be married to a man named Joseph, a descendant of David. The virgin’s name was Mary. 28 The angel went to her and said, ‘Greetings, you who are highly favoured! The Lord is with you.’ 29 Mary was greatly troubled at his words and wondered what kind of greeting this might be. 30 But the angel said to her, ‘Do not be afraid, Mary, you have found favour with God. 31 You will conceive and give birth to a son, and you are to call him Jesus. 32 He will be great and will be called the Son of the Most High. The Lord God will give him the throne of his father David, 33 and he will reign over Jacob’s descendants for ever; his kingdom will never end.’ 34 ‘How will this be,’ Mary asked the angel, ‘since I am a virgin?’ 35 The angel answered, ‘The Holy Spirit will come on you, and the power of the Most High will overshadow you. So the holy one to be born will be called^[2] the Son of God. 36 Even Elizabeth your relative is going to have a child in her old age, and she who was said to be unable to conceive is in her sixth month. 37 For no word from God will ever fail.’ 38 ‘I am the Lord’s servant,’ Mary answered. ‘May your word to me be fulfilled.’ Then the angel left her.

Mary visits Elizabeth

39 At that time Mary got ready and hurried to a town in the hill country of Judea, 40 where she entered Zechariah’s home and greeted Elizabeth. 41 When Elizabeth heard Mary’s greeting, the baby leaped in her womb, and Elizabeth was filled with the Holy Spirit. 42 In a loud voice she exclaimed: ‘Blessed are you among women, and blessed is the child you will bear! 43 But why am I so favoured, that the mother of my Lord should come to me? 44 As soon as the sound of your greeting reached my ears, the baby in my womb leaped for joy. 45 Blessed is she who has believed that the Lord would fulfil his promises to her!’

Mary’s song

46 And Mary said: ‘My soul glorifies the Lord 47 and my spirit rejoices in God my Saviour, 48 for he has been mindful of the humble state of his servant. From now on all generations will call me blessed, 49 for the Mighty One has done great things for me – holy is his name. 50 His mercy extends to those who fear him, from generation to generation. 51 He has performed mighty deeds with his arm; he has scattered those who are proud in their inmost thoughts. 52 He has brought down rulers from their thrones but has lifted up the humble. 53 He has filled the hungry with good things but has sent the rich away empty. 54 He has helped his servant Israel, remembering to be merciful 55 to Abraham and his descendants for ever, just as he promised our ancestors.’ 56 Mary stayed with Elizabeth for about three months and then returned home.

The birth of John the Baptist

57 When it was time for Elizabeth to have her baby, she gave birth to a son. 58 Her neighbours and relatives heard that the Lord had shown her great mercy, and they shared her joy. 59 On the eighth day they came to circumcise the child, and they were going to name him after his father Zechariah, 60 but his mother spoke up and said, ‘No! He is to be called John.’ 61 They said to her, ‘There is no-one among your relatives who has that name.’ 62 Then they made signs to his father, to find out what he would like to name the child. 63 He asked for a writing tablet, and to everyone’s astonishment he wrote, ‘His name is John.’ 64 Immediately his mouth was opened and his tongue set free, and he began to speak, praising God. 65 All the neighbours were filled with awe, and throughout the hill country of Judea people were talking about all these things. 66 Everyone who heard this wondered about it, asking, ‘What then is this child going to be?’ For the Lord’s hand was with him.

Zechariah’s song

67 His father Zechariah was filled with the Holy Spirit and prophesied: 68 ‘Praise be to the Lord, the God of Israel, because he has come to his people and redeemed them. 69 He has raised up a horn^[3] of salvation for us in the house of his servant David 70 (as he said through his holy prophets of long ago), 71 salvation from our enemies and from the hand of all who hate us – 72 to show mercy to our ancestors and to remember his holy covenant, 73 the oath he swore to our father Abraham: 74 to rescue us from the hand of our enemies, and to enable us to serve him without fear 75 in holiness and righteousness before him all our days. 76 And you, my child, will be called a prophet of the Most High; for you will go on before the Lord to prepare the way for him, 77 to give his people the knowledge of salvation through the forgiveness of their sins, 78 because of the tender mercy of our God, by which the rising sun will come to us from heaven 79 to shine on those living in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the path of peace.’ 80 And the child grew and became strong in spirit^[4]; and he lived in the wilderness until he appeared publicly to Israel.