від Biblica1Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!2А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,3коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!4Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.5Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.6Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.7Вирячилися від жиру їхні очі – збулися в них розбещені задуми серця.8Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.9На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.10Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду[1] повною мірою.11Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?12Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»13Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?14Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.15Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.16І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.17Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.18Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і потім штовхаєш їх до загибелі.[2]19Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!20Як сновидіння зникає після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.[3]21Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,22тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.23Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у Своїй руці.24Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.25Хто є в мене на небі, крім Тебе? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!26Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!27Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає вдалині від Тебе.28А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря ГОСПОДА мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
1Von Salomo. Gott, gib dein Recht dem König und deine Gerechtigkeit dem Königssohn,2dass er dein Volk richte in Gerechtigkeit und deine Elenden nach dem Recht.3Lass die Berge Frieden bringen für das Volk und die Hügel Gerechtigkeit.4Er soll den Elenden im Volk Recht schaffen und den Armen helfen und die Bedränger zermalmen.5Er soll leben, solange die Sonne scheint und solange der Mond währt, von Geschlecht zu Geschlecht.6Er soll herabfahren wie der Regen auf die Aue, wie die Tropfen, die das Land feuchten.7Zu seinen Zeiten soll blühen die Gerechtigkeit und großer Friede sein, bis der Mond nicht mehr ist.8Er soll herrschen von einem Meer bis ans andere und von dem Strom bis zu den Enden der Erde. (Зах 9:10)9Vor ihm sollen sich neigen die Söhne der Wüste, und seine Feinde sollen Staub lecken. (Іс 49:23)10Die Könige von Tarsis und auf den Inseln sollen Geschenke bringen, die Könige aus Saba und Seba sollen Gaben senden. (1Цар 10:1; Пс 68:30; Іс 60:9)11Alle Könige sollen vor ihm niederfallen und alle Völker ihm dienen.12Denn er wird den Armen erretten, der um Hilfe schreit, und den Elenden, der keinen Helfer hat. (Йов 36:15)13Er wird gnädig sein den Geringen und Armen, und den Armen wird er helfen.14Er wird sie aus Bedrückung und Frevel erlösen, und ihr Blut ist wert geachtet vor ihm. (Пс 9:13; Пс 116:15)15Er soll leben, und man soll ihm geben vom Gold aus Saba. Man soll immerdar für ihn beten und ihn täglich segnen.16Voll stehe das Getreide im Land bis oben auf den Bergen; wie am Libanon rausche seine Frucht. In den Städten sollen sie grünen wie das Gras auf Erden.17Sein Name bleibe ewiglich; solange die Sonne währt, blühe sein Name. Und durch ihn sollen gesegnet sein alle Völker, und sie werden ihn preisen. (Бут 12:3; Бут 22:18)18Gelobt sei Gott der HERR, der Gott Israels, der allein Wunder tut! (Пс 41:14)19Gelobt sei sein herrlicher Name ewiglich, und alle Lande sollen seiner Ehre voll werden! Amen! Amen! (Іс 6:3)20Zu Ende sind die Gebete Davids, des Sohnes Isais.