1Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед ГОСПОДОМ свій жаль.2ГОСПОДИ, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.3Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.4Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.5Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.6Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.7Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.8Не сплю, став наче птах, що самотньо сидить на даху.9Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.10Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую11через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.12Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.13А Ти, ГОСПОДИ, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.14Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.15Адже слуги Твої уподобали навіть каміння його, і милим став для них його пил.16Тоді будуть боятися народи імені ГОСПОДА, і всі царі землі – слави Твоєї.17Бо відбудує ГОСПОДЬ Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.18Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.19Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього[1] прославлятиме ГОСПОДА.20Бо Він поглянув із висот святині Своєї, ГОСПОДЬ із небес подивився на землю,21щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,[2]22щоб сповістити на Сіоні ім’я ГОСПОДА й хвалу Його – в Єрусалимі,23коли зберуться народи й царства разом, щоб служити ГОСПОДЕВІ.24Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.25Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.26На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.27Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться.28Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.29Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
Псалом 101
Lutherbibel 2017
Die Verpflichtung des Königs
1Ein Psalm Davids. Von Gnade und Recht will ich singen und dir, HERR, Lob sagen.2Ich will mich halten an den rechten Weg. / Wann kommst du zu mir? Ich wandle mit lauterem Herzen in meinem Hause.3Ich nehme mir keine böse Sache vor; ich hasse es, Unrecht zu tun, das soll nicht an mir haften. (Прип 20:8; Прип 20:28)4Ein falsches Herz muss von mir weichen. Böses leide ich nicht.5Wer seinen Nächsten heimlich verleumdet, den bring ich zum Schweigen. Ich mag den nicht, der stolze Gebärde und Hochmut hat.6Meine Augen sehen nach den Treuen im Lande, / dass sie bei mir wohnen; Wer auf rechtem Wege geht, der dient mir. (Прип 22:11)7Falsche Leute dürfen in meinem Hause nicht bleiben, die Lügner bestehen nicht vor mir.8Jeden Morgen bring ich zum Schweigen alle Frevler im Lande, dass ich alle Übeltäter ausrotte aus der Stadt des HERRN. (Прип 20:26)