1Коли Ісус зійшов з гори, багато людей пішло за Ним.2І ось один прокажений прийшов, поклонився Йому й промовив: ―Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.3Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив: ―Хочу, будь чистим! І вмить чоловік очистився від прокази.4Ісус сказав йому: ―Дивись, нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси дар, який наказав Мойсей, їм на свідчення.[1]
Віра сотника
5Коли ж Ісус увійшов до Капернаума, прийшов до Нього сотник, який просив Його,6кажучи: ―Господи, мій слуга лежить вдома паралізований і тяжко страждає.7Ісус сказав йому: ―Я прийду та зцілю його.8Але сотник відповів: ―Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але скажи лише слово, і одужає мій слуга.9Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою воїнів. Кажу одному: «Іди!» – і він іде, а іншому: «Прийди!» – і він приходить, і рабу моєму: «Зроби це!» – і він робить.10Почувши це, Ісус здивувався та промовив тим, що йшли за Ним: ―Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри.11Кажу ж вам: багато хто прийде зі сходу та заходу і сядуть за стіл разом з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному.12А сини Царства будуть викинуті геть у темряву, де буде плач та скрегіт зубів.13А сотникові Ісус сказав: ―Іди! Нехай станеться за твоєю вірою! І тієї ж миті його слуга одужав.
Зцілення багатьох людей
14Прийшовши в дім Петра, Ісус побачив, що його теща лежить у гарячці.15Він доторкнувся до її руки – і гарячка залишила жінку. Вона встала та почала прислуговувати Йому.16Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих. Він словом виганяв духів та зцілив усіх хворих на різні недуги,17щоб сповнились слова, сказані через пророка Ісаю: «Він узяв на Себе наші хвороби і поніс наші недуги».[2]
Ціна слідування за Христом
18Побачивши навколо Себе багато народу, Ісус наказав учням відплисти на другий бік моря.19Тоді підійшов до Нього один книжник і сказав: ―Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!20Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.21А інший з Його учнів сказав: ―Господи, дозволь мені спочатку піти та поховати мого батька!22Але Ісус відповів: ―Іди за Мною й залиши мертвим ховати своїх мерців.
Ісус заспокоює бурю
23Потім Ісус зайшов у човен, за Ним увійшли і Його учні.24І ось здійнялась на морі велика буря, так що хвилі заливали човен, а Він спав.25Учні підійшли й розбудили Його, кажучи: ―Господи, спаси нас, бо ми гинемо!26Він сказав їм: ―Чому ви злякалися, маловіри? Тоді, піднявшись, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.27Люди дивувалися кажучи: ―Хто ж Він такий, що вітри та море підкоряються Йому?
Звільнення двох одержимих
28Коли Ісус прийшов на другий берег моря, у землю Гадаринську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць. Вони були дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.29І ось вони закричали: ―Що Тобі до нас, Сину Божий? Ти прийшов сюди, щоб мучити нас завчасно?30Неподалік від них паслося велике стадо свиней.31Демони просили Ісуса, кажучи: ―Якщо виганяєш нас, то надішли нас у це стадо свиней.32Він сказав їм: ―Ідіть! Тоді, вийшовши, вони увійшли у свиней, і ось стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.33Свинопаси побігли й, діставшись до міста, сповістили про все, а також про біснуватих.34І ось усе місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.
1Als er aber vom Berge herabging, folgte ihm eine große Menge. (Мр 1:40; Лк 5:12)2Und siehe, ein Aussätziger kam heran und fiel vor ihm nieder und sprach: Herr, wenn du willst, kannst du mich reinigen.3Und Jesus streckte die Hand aus, rührte ihn an und sprach: Ich will’s tun; sei rein! Und sogleich wurde er von seinem Aussatz rein.4Und Jesus sprach zu ihm: Sieh zu, sage es niemandem, sondern geh hin und zeige dich dem Priester und opfere die Gabe, die Mose befohlen hat, ihnen zum Zeugnis. (Лев 14:2; Мт 9:30; Мр 8:30; Лк 17:14)
Der Hauptmann von Kapernaum
5Als aber Jesus nach Kapernaum hineinging, trat ein Hauptmann zu ihm; der bat ihn (Лк 7:1; Ів 4:46)6und sprach: Herr, mein Knecht[1] liegt zu Hause und ist gelähmt und leidet große Qualen.7Jesus sprach zu ihm: Ich will kommen und ihn gesund machen.[2]8Der Hauptmann antwortete und sprach: Herr, ich bin nicht wert, dass du unter mein Dach gehst, sondern sprich nur ein Wort, so wird mein Knecht gesund.9Denn auch ich bin ein Mensch, der einer Obrigkeit untersteht, und habe Soldaten unter mir; und wenn ich zu einem sage: Geh hin!, so geht er; und zu einem andern: Komm her!, so kommt er; und zu meinem Knecht: Tu das!, so tut er’s.10Als das Jesus hörte, wunderte er sich und sprach zu denen, die ihm nachfolgten: Wahrlich, ich sage euch: Solchen Glauben habe ich in Israel bei keinem gefunden! (Мр 6:6; Лк 18:8)11Aber ich sage euch: Viele werden kommen von Osten und von Westen und mit Abraham und Isaak und Jakob im Himmelreich zu Tisch sitzen; (Лк 13:28)12aber die Kinder des Reichs werden hinausgestoßen in die äußerste Finsternis; da wird sein Heulen und Zähneklappern. (Мт 13:42; Мт 13:50; Мт 22:13; Мт 24:51; Мт 25:30)13Und Jesus sprach zu dem Hauptmann: Geh hin; dir geschehe, wie du geglaubt hast. Und sein Knecht wurde gesund zu derselben Stunde. (Мт 9:22; Мт 9:29; Мт 15:28; Лк 7:50)
Jesus im Haus des Petrus
14Und Jesus kam in das Haus des Petrus und sah, dass dessen Schwiegermutter zu Bett lag und hatte das Fieber. (Мр 1:29; Лк 4:38; 1Кор 9:5)15Da berührte er ihre Hand und das Fieber verließ sie. Und sie stand auf und diente ihm.16Am Abend aber brachten sie viele Besessene zu ihm; und er trieb die Geister aus durch sein Wort und machte alle Kranken gesund,17auf dass erfüllt würde, was gesagt ist durch den Propheten Jesaja, der da spricht: »Er hat unsre Schwachheit auf sich genommen, und unsre Krankheiten hat er getragen.«
Vom Ernst der Nachfolge
18Als aber Jesus die Menge um sich sah, befahl er, hinüber ans andre Ufer zu fahren. (Лк 9:57)19Und es trat ein Schriftgelehrter herzu und sprach zu ihm: Meister, ich will dir folgen, wohin du gehst.20Jesus sagt zu ihm: Die Füchse haben Gruben und die Vögel unter dem Himmel haben Nester; aber der Menschensohn hat nichts, wo er sein Haupt hinlege. (2Кор 8:9)21Ein anderer aber, einer seiner Jünger, sprach zu ihm: Herr, erlaube mir, dass ich zuvor hingehe und meinen Vater begrabe. (Мт 10:37)22Aber Jesus spricht zu ihm: Folge mir nach und lass die Toten ihre Toten begraben!
Die Stillung des Sturms
23Und er stieg in das Boot und seine Jünger folgten ihm. (Мр 4:35; Лк 8:22)24Und siehe, da geschah ein großes Beben im Meer, sodass das Boot von den Wellen bedeckt wurde. Er aber schlief. (Об 6:12)25Und sie traten zu ihm, weckten ihn auf und sprachen: Herr, hilf, wir verderben!26Da sagt er zu ihnen: Ihr Kleingläubigen, warum seid ihr so furchtsam?, und stand auf und bedrohte den Wind und das Meer; und es ward eine große Stille. (Пс 89:10; Мт 14:31; Дії 27:22)27Die Menschen aber verwunderten sich und sprachen: Was ist das für ein Mann, dass ihm Wind und Meer gehorsam sind?
Die Heilung von zwei besessenen Gadarenern
28Und er kam ans andre Ufer in die Gegend der Gadarener. Da liefen ihm entgegen zwei Besessene; die kamen aus den Grabhöhlen und waren sehr gefährlich, sodass niemand diese Straße gehen konnte. (Мр 5:1; Лк 8:26)29Und siehe, sie schrien: Was haben wir mit dir zu schaffen, du Sohn Gottes? Bist du hergekommen, uns zu quälen, ehe es Zeit ist? (Мр 1:24; Мр 3:11; Лк 4:41; Як 2:19; 2Пет 2:4)30Es war aber fern von ihnen eine große Herde Säue auf der Weide.31Da baten ihn die Dämonen und sprachen: Willst du uns austreiben, so schick uns in die Herde Säue.32Und er sprach: Weg mit euch! Da fuhren sie aus und fuhren in die Säue. Und siehe, die ganze Herde stürmte den Abhang hinunter ins Meer, und sie ersoffen im Wasser.33Und die Hirten flohen und gingen hin in die Stadt und berichteten das alles und wie es den Besessenen ergangen war.34Und siehe, da ging die ganze Stadt hinaus Jesus entgegen. Und als sie ihn sahen, baten sie ihn, dass er ihr Gebiet verlasse.