Івана 18 | Новий Переклад Українською

Новий Переклад Українською

Арешт Ісуса

1 Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями пішов на другий бік потоку Кедрон, де був сад, куди увійшов Він та Його учні. 2 Юда, який Його зрадив, також знав це місце, бо Ісус часто збирався там зі Своїми учнями. 3 Тоді Юда, узявши когорту^[1] воїнів і слуг первосвященників та фарисеїв, прийшов туди з ліхтарями, факелами та зброєю. 4 Ісус, знаючи все, що має з Ним статися, вийшов та запитав: ―Кого шукаєте? 5 Вони відповіли: ―Ісуса з Назарета. Тоді Він сказав: ―Це Я.^[2] Юда, котрий Його зрадив, також стояв із ними. (Ів 18:6) 6 Коли Він сказав їм: «Це Я», вони відступили назад і впали на землю. 7 Він знов запитав їх: ―Кого ви шукаєте? Вони сказали: ―Ісуса з Назарета. 8 Ісус відповів: ―Я ж вам сказав, що це Я. Тож якщо шукаєте Мене, відпустіть цих людей, нехай ідуть. 9 Ісус сказав це, щоб збулося Слово, яке Він сказав раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти Мені дав».^[3] (Ів 6:39; Ів 17:2) 10 Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його, ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо. Ім’я того раба було Малх. 11 Ісус сказав Петрові: ―Поклади меча на його місце! Хіба Я не маю пити чашу, яку дав Мені Отець?

Ісус перед первосвященником

12 Тоді воїни, сотник та юдейські слуги заарештували Ісуса. Вони зв’язали Його 13 та привели спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року.^[4] 14 Це був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще, коли один Чоловік помре за народ.^[5] (Ів 11:49)

Петро перший раз зрікається Ісуса

15 Симон Петро й ще один учень пішли за Ісусом. Той учень був добре знайомий первосвященникові, тож він зайшов з Ісусом у двір первосвященника, 16 а Петро залишився стояти біля воріт ззовні. Тоді учень, який був знайомий первосвященникові, повернувся, поговорив із воротаркою й провів Петра. 17 Служниця, яка була воротаркою, запитала Петра: ―Ти часом не один з учнів Цього Чоловіка? Він відповів: ―Ні! 18 Було холодно, і слуги та раби, розпаливши вогонь, стояли біля нього, щоб зігрітися. Петро також стояв із ними, гріючись.

Первосвященник допитує Ісуса

19 Тим часом первосвященник запитав Ісуса про Його учнів та Його вчення. 20 Ісус відповів: ―Я прямо говорив світові. Завжди навчав у синагогах і в Храмі, де збираються всі юдеї. Я нічого не казав таємно. 21 Чому Мене питаєш? Запитай тих, хто Мене слухав. Ось вони знають, що Я казав. 22 Коли Ісус сказав це, один зі слуг, що стояв поблизу, вдарив Ісуса в обличчя, кажучи: ―Це так Ти відповідаєш первосвященникові? 23 Ісус відповів: ―Якщо Я сказав щось погане, засвідчи, що погане. Але якщо Я говорив правду, то чому ти Мене б’єш? 24 Тоді Анна послав Його зв’язаного до первосвященника Каяфи.

Друге і третє зречення Петра

25 Тим часом Симон Петро стояв, гріючись біля вогнища. Тож запитали його: ―Хіба ти не один з Його учнів? Він заперечив кажучи: ―Ні! 26 Один із рабів первосвященника, родич того чоловіка, якому Петро відтяв вухо, сказав: ―Хіба не тебе я бачив із Ним у саду? 27 Петро знову заперечив це. І одразу заспівав півень.

Ісус перед Пилатом

28 Тоді повели Ісуса від Каяфи до преторії. Уже був ранок, і вони не увійшли до преторії, щоб не осквернитися, бо мали їсти пасху. 29 Тож Пилат вийшов до них і запитав: ―Які звинувачення ви висуваєте проти Цього Чоловіка? 30 Вони відповіли Йому: ―Якби Він не був злочинцем, ми б не привели Його до тебе. 31 Пилат сказав їм: ―Візьміть Його та судіть за вашим Законом. Юдеї відповіли йому: ―Нам не дозволено нікого засуджувати на смерть. 32 Це сталося, щоб здійснилися слова Ісуса, через які Він показав, якою смертю має померти. 33 Тоді Пилат знову зайшов у преторію, покликав Ісуса й сказав Йому: ―Ти Цар юдеїв? 34 Ісус відповів: ―Ти від себе кажеш це чи інші сказали тобі про Мене? 35 Пилат відповів: ―Хіба я юдей? Це Твій народ і первосвященники видали мені Тебе. Що Ти зробив? 36 Ісус відповів: ―Моє Царство не від цього світу. Якби Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям. Але тепер Моє Царство не звідси. 37 Тоді Пилат запитав Його: ―Отже, Ти Цар? Ісус відповів: ―Ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився й прийшов у світ, щоб свідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос. 38 Тоді Пилат запитав: ―Що таке істина? І, сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм: ―Я не знаходжу ніякої провини в Ньому. 39 Але у вас є звичай: на Пасху я звільняю одного з в’язнів. Ви хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? 40 Вони знов закричали кажучи: ―Ні, не Його, а Варавву! Варавва ж був бунтівником^[6].

Lutherbibel 2017

від Deutsche Bibelgesellschaft

Jesu Gefangennahme

1 Als Jesus das geredet hatte, ging er hinaus mit seinen Jüngern über den Bach Kidron; da war ein Garten, in den gingen er und seine Jünger. (Мт 26:1; Мр 14:1; Лк 22:1) 2 Judas aber, der ihn verriet, kannte den Ort auch, denn Jesus versammelte sich oft dort mit seinen Jüngern. (Лк 21:37) 3 Als nun Judas die Schar der Soldaten mit sich genommen hatte und Knechte der Hohenpriester und Pharisäer, kommt er dahin mit Fackeln, Lampen und mit Waffen. 4 Da nun Jesus alles wusste, was ihm begegnen sollte, ging er hinaus und sprach zu ihnen: Wen sucht ihr? 5 Sie antworteten ihm: Jesus von Nazareth. Er spricht zu ihnen: Ich bin’s! Judas aber, der ihn verriet, stand auch bei ihnen. 6 Als nun Jesus zu ihnen sprach: Ich bin’s!, wichen sie zurück und fielen zu Boden. 7 Da fragte er sie abermals: Wen sucht ihr? Sie aber sprachen: Jesus von Nazareth. 8 Jesus antwortete: Ich habe euch gesagt: Ich bin’s. Sucht ihr mich, so lasst diese gehen! 9 Damit sollte das Wort erfüllt werden, das er gesagt hatte: Ich habe keinen von denen verloren, die du mir gegeben hast. (Ів 17:12) 10 Nun hatte Simon Petrus ein Schwert und zog es und schlug nach dem Knecht des Hohenpriesters und hieb ihm sein rechtes Ohr ab. Und der Knecht hieß Malchus. 11 Da sprach Jesus zu Petrus: Steck das Schwert in die Scheide! Soll ich den Kelch nicht trinken, den mir der Vater gegeben hat?

Jesu Verhör vor Hannas und Kaiphas und die Verleugnung des Petrus

12 Die Schar aber und ihr Oberst und die Knechte der Juden nahmen Jesus und banden ihn 13 und führten ihn zuerst zu Hannas; der war der Schwiegervater des Kaiphas, der in jenem Jahr Hoherpriester war. 14 Kaiphas aber war es, der den Juden geraten hatte, es wäre gut, ein Mensch stürbe für das Volk. (Лк 3:1; Ів 11:49) 15 Simon Petrus aber folgte Jesus nach und ein anderer Jünger. Dieser Jünger war dem Hohenpriester bekannt und ging mit Jesus hinein in den Palast des Hohenpriesters. 16 Petrus aber stand draußen vor der Tür. Da kam der andere Jünger, der dem Hohenpriester bekannt war, heraus und redete mit der Türhüterin und führte Petrus hinein. 17 Da sprach die Magd, die Türhüterin, zu Petrus: Bist du nicht auch einer von den Jüngern dieses Menschen? Er sprach: Ich bin’s nicht. 18 Es standen da aber die Knechte und Diener und hatten ein Kohlenfeuer gemacht, denn es war kalt, und sie wärmten sich. Aber auch Petrus stand bei ihnen und wärmte sich. 19 Der Hohepriester befragte nun Jesus über seine Jünger und über seine Lehre. 20 Jesus antwortete ihm: Ich habe frei und offen vor aller Welt geredet. Ich habe allezeit gelehrt in der Synagoge und im Tempel, wo alle Juden zusammenkommen, und habe nichts im Verborgenen geredet. (Ів 7:14; Ів 7:26) 21 Was fragst du mich? Frage die, die gehört haben, was ich zu ihnen geredet habe. Siehe, sie wissen, was ich gesagt habe. 22 Als er so redete, schlug einer von den Dienern, der dabeistand, Jesus ins Gesicht und sprach: Sollst du dem Hohenpriester so antworten? 23 Jesus antwortete ihm: Habe ich übel geredet, so beweise, dass es übel ist; habe ich aber recht geredet, was schlägst du mich? 24 Und Hannas sandte ihn gebunden zu dem Hohenpriester Kaiphas. 25 Simon Petrus aber stand da und wärmte sich. Da sprachen sie zu ihm: Bist du nicht einer seiner Jünger? Er leugnete aber und sprach: Ich bin’s nicht. 26 Spricht einer von den Knechten des Hohenpriesters, ein Verwandter dessen, dem Petrus das Ohr abgehauen hatte: Sah ich dich nicht im Garten bei ihm? 27 Da leugnete Petrus abermals, und alsbald krähte der Hahn.

Jesu Verhör vor Pilatus

28 Da führten sie Jesus von Kaiphas vor das Prätorium; es war aber früh am Morgen. Und sie gingen nicht hinein in das Prätorium, damit sie nicht unrein würden, sondern das Passamahl essen könnten. 29 Da kam Pilatus zu ihnen heraus und sprach: Was für eine Klage bringt ihr vor gegen diesen Menschen? 30 Sie antworteten und sprachen zu ihm: Wäre dieser nicht ein Übeltäter, wir hätten dir ihn nicht überantwortet. 31 Da sprach Pilatus zu ihnen: So nehmt ihr ihn und richtet ihn nach eurem Gesetz. Da sprachen die Juden zu ihm: Es ist uns nicht erlaubt, jemanden zu töten. (Ів 19:6) 32 So sollte das Wort Jesu erfüllt werden, das er gesagt hatte, um anzuzeigen, welchen Todes er sterben würde. (Мт 20:19; Ів 12:32) 33 Da ging Pilatus wieder hinein ins Prätorium und rief Jesus und sprach zu ihm: Bist du der Juden König?^[1] 34 Jesus antwortete: Sagst du das von dir aus, oder haben dir’s andere über mich gesagt? 35 Pilatus antwortete: Bin ich ein Jude? Dein Volk und die Hohenpriester haben dich mir überantwortet. Was hast du getan? 36 Jesus antwortete: Mein Reich ist nicht von dieser Welt. Wäre mein Reich von dieser Welt, meine Diener würden darum kämpfen, dass ich den Juden nicht überantwortet würde; aber nun ist mein Reich nicht von hier. 37 Da sprach Pilatus zu ihm: So bist du dennoch ein König? Jesus antwortete: Du sagst es: Ich bin ein König. Ich bin dazu geboren und in die Welt gekommen, dass ich die Wahrheit bezeuge. Wer aus der Wahrheit ist, der hört meine Stimme. (1Тим 6:13) 38 Spricht Pilatus zu ihm: Was ist Wahrheit? Und als er das gesagt hatte, ging er wieder hinaus zu den Juden und spricht zu ihnen: Ich finde keine Schuld an ihm. 39 Ihr habt aber die Gewohnheit, dass ich euch einen zum Passafest losgebe; wollt ihr nun, dass ich euch den König der Juden losgebe? 40 Da schrien sie wiederum: Nicht diesen, sondern Barabbas! Barabbas aber war ein Räuber.