1Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.2І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.3Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.4І раптом перед розгубленими жінками з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.5Налякані жінки схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?6Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:7„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».8І вони пригадали собі слова Ісуса.9Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.10То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші жінки, які сказали про це апостолам.11Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.12Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
Зустріч з Ісусом дорогою в Емаус
13Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв[1] від Єрусалима й звалося Емаус.14Дорогою вони розмовляли між собою про все, що сталося.15А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.16Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.17Ісус спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;18і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.19Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.20Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.21Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.22Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці23та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.24Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.25Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!26Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?27І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, що написано в усіх Писаннях про Нього.28Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.29Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.30Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.31Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.32І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»33І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,34які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.35Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали Ісуса, коли Він розламав хліб.
Ісус з’являється перед учнями
36Коли вони ще говорили, Сам Ісус з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»37Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.38Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?39Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»40Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.41Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»42Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.43Він узяв та їв перед ними.44Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».45Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.46Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.47І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.48Ви свідки цьому.49І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
Вознесіння Ісуса
50Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.51Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.52Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.53І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
1Am ersten Tag der Woche gingen die Frauen mit den wohlriechenden Salben, die sie zubereitet hatten, in aller Frühe zum Grab. (Мт 28:1; Мр 16:1; Ів 20:1)2Da sahen sie, dass der Stein vom Grab weggewälzt war;3sie gingen hinein, aber den Leichnam Jesu, des Herrn, fanden sie nicht.4Und es geschah, während sie darüber ratlos waren, siehe, da traten zwei Männer in leuchtenden Gewändern zu ihnen.5Die Frauen erschraken und blickten zu Boden. Die Männer aber sagten zu ihnen: Was sucht ihr den Lebenden bei den Toten?6Er ist nicht hier, sondern er ist auferstanden. Erinnert euch an das, was er euch gesagt hat, als er noch in Galiläa war:7Der Menschensohn muss in die Hände sündiger Menschen ausgeliefert und gekreuzigt werden und am dritten Tag auferstehen. (Лк 9:22; Лк 17:25; Лк 18:32)8Da erinnerten sie sich an seine Worte.9Und sie kehrten vom Grab zurück und berichteten das alles den Elf und allen Übrigen.10Es waren Maria von Magdala, Johanna und Maria, die Mutter des Jakobus, und die übrigen Frauen mit ihnen. Sie erzählten es den Aposteln.11Doch die Apostel hielten diese Reden für Geschwätz und glaubten ihnen nicht.12Petrus aber stand auf und lief zum Grab. Er beugte sich vor, sah aber nur die Leinenbinden. Dann ging er nach Hause, voll Verwunderung über das, was geschehen war.
Die Erscheinung Jesu auf dem Weg nach Emmaus
13Und siehe, am gleichen Tag waren zwei von den Jüngern auf dem Weg in ein Dorf namens Emmaus, das sechzig Stadien von Jerusalem entfernt ist.[1]14Sie sprachen miteinander über all das, was sich ereignet hatte.15Und es geschah, während sie redeten und ihre Gedanken austauschten, kam Jesus selbst hinzu und ging mit ihnen.16Doch ihre Augen waren gehalten, sodass sie ihn nicht erkannten.17Er fragte sie: Was sind das für Dinge, über die ihr auf eurem Weg miteinander redet? Da blieben sie traurig stehen18und der eine von ihnen - er hieß Kleopas - antwortete ihm: Bist du so fremd in Jerusalem, dass du als Einziger nicht weißt, was in diesen Tagen dort geschehen ist?19Er fragte sie: Was denn? Sie antworteten ihm: Das mit Jesus aus Nazaret. Er war ein Prophet, mächtig in Tat und Wort vor Gott und dem ganzen Volk.20Doch unsere Hohepriester und Führer haben ihn zum Tod verurteilen und ans Kreuz schlagen lassen.21Wir aber hatten gehofft, dass er der sei, der Israel erlösen werde. Und dazu ist heute schon der dritte Tag, seitdem das alles geschehen ist.22Doch auch einige Frauen aus unserem Kreis haben uns in große Aufregung versetzt. Sie waren in der Frühe beim Grab,23fanden aber seinen Leichnam nicht. Als sie zurückkamen, erzählten sie, es seien ihnen Engel erschienen und hätten gesagt, er lebe.24Einige von uns gingen dann zum Grab und fanden alles so, wie die Frauen gesagt hatten; ihn selbst aber sahen sie nicht. (Ів 20:3)25Da sagte er zu ihnen: Ihr Unverständigen, deren Herz zu träge ist, um alles zu glauben, was die Propheten gesagt haben.26Musste nicht der Christus das erleiden und so in seine Herrlichkeit gelangen?27Und er legte ihnen dar, ausgehend von Mose und allen Propheten, was in der gesamten Schrift über ihn geschrieben steht.28So erreichten sie das Dorf, zu dem sie unterwegs waren. Jesus tat, als wolle er weitergehen,29aber sie drängten ihn und sagten: Bleibe bei uns; denn es wird Abend, der Tag hat sich schon geneigt! Da ging er mit hinein, um bei ihnen zu bleiben.30Und es geschah, als er mit ihnen bei Tisch war, nahm er das Brot, sprach den Lobpreis, brach es und gab es ihnen.31Da wurden ihre Augen aufgetan und sie erkannten ihn; und er entschwand ihren Blicken.32Und sie sagten zueinander: Brannte nicht unser Herz in uns, als er unterwegs mit uns redete und uns den Sinn der Schriften eröffnete?33Noch in derselben Stunde brachen sie auf und kehrten nach Jerusalem zurück und sie fanden die Elf und die mit ihnen versammelt waren.34Diese sagten: Der Herr ist wirklich auferstanden und ist dem Simon erschienen. (1Кор 15:4)35Da erzählten auch sie, was sie unterwegs erlebt und wie sie ihn erkannt hatten, als er das Brot brach.
Die Erscheinung Jesu in Jerusalem
36Während sie noch darüber redeten, trat er selbst in ihre Mitte und sagte zu ihnen: Friede sei mit euch! (Мр 16:14; Ів 20:19; 1Кор 15:5)37Sie erschraken und hatten große Angst, denn sie meinten, einen Geist zu sehen. (Мт 14:26)38Da sagte er zu ihnen: Was seid ihr so bestürzt? Warum lasst ihr in eurem Herzen Zweifel aufkommen?39Seht meine Hände und meine Füße an: Ich bin es selbst. Fasst mich doch an und begreift: Kein Geist hat Fleisch und Knochen, wie ihr es bei mir seht.40Bei diesen Worten zeigte er ihnen seine Hände und Füße.41Als sie es aber vor Freude immer noch nicht glauben konnten und sich verwunderten, sagte er zu ihnen: Habt ihr etwas zu essen hier? (Ів 21:5)42Sie gaben ihm ein Stück gebratenen Fisch; (Дії 10:41)43er nahm es und aß es vor ihren Augen.44Dann sagte er zu ihnen: Das sind meine Worte, die ich zu euch gesprochen habe, als ich noch bei euch war: Alles muss in Erfüllung gehen, was im Gesetz des Mose, bei den Propheten und in den Psalmen über mich geschrieben steht. (Мт 16:21; Ів 5:39)45Darauf öffnete er ihren Sinn für das Verständnis der Schriften. (Ів 20:9)46Er sagte zu ihnen: So steht es geschrieben: Der Christus wird leiden und am dritten Tag von den Toten auferstehen47und in seinem Namen wird man allen Völkern Umkehr verkünden, damit ihre Sünden vergeben werden. Angefangen in Jerusalem.48Ihr seid Zeugen dafür.49Und siehe, ich werde die Verheißung meines Vaters auf euch herabsenden. Ihr aber bleibt in der Stadt, bis ihr mit der Kraft aus der Höhe erfüllt werdet! (Дії 1:8)
Die Entrückung Jesu in den Himmel
50Dann führte er sie hinaus in die Nähe von Betanien. Dort erhob er seine Hände und segnete sie. (Дії 1:9)51Und es geschah, während er sie segnete, verließ er sie und wurde zum Himmel emporgehoben.52Sie aber fielen vor ihm nieder. Dann kehrten sie in großer Freude nach Jerusalem zurück.53Und sie waren immer im Tempel und priesen Gott.