Žalm 77 | Český ekumenický překlad

Český ekumenický překlad

ÚPĚNLIVĚ VOLÁM K BOHU

1 Pro předního zpěváka, podle Jedútúna. Pro Asafa, žalm. 2 Úpěnlivě volám k Bohu, volám k Bohu, kéž mi přeje sluchu! 3 V den svého soužení se dotazuji Panovníka, v noci k němu vztahuji své ruce bez umdlení, má duše se utěšit nedá. 4 Připomínám si Boha a sténám, přemítám a jsem na duchu skleslý. -Sela- 5 Nutíš moje oči k bdění, jsem vzrušen a nejsem schopen slova. 6 Myslím na dny dávnověké, na pradávná léta. 7 V noci si připomínám, jak jsem na struny hrával, v srdci přemítám a duch můj hloubá: 8 Zatvrdil se Panovník na věky věků? Nikdy už svou přízeň neprojeví? 9 Je snad jeho milosrdenství pryč natrvalo? Nebude už mluvit v dalších pokoleních? 10 Což Bůh zapomněl na smilování? V hněvu uzavřel zdroj svého slitování? - Sela- 11 Pravím: V tom tkví moje bolest, že se změnila pravice Nejvyššího. 12 Skutky Hospodinovy si připomínám, připomínám si onen tvůj div z dávnověku. 13 Rozjímám o všech tvých činech a přemítám o tvých skutcích. 14 Bože, tvá cesta je svatá. Který bůh je velký jako Bůh náš? 15 Ty jsi Bůh, jenž činí divy! Svoji moc jsi dal národům poznat. 16 Svůj lid jsi vykoupil vlastní paží, syny Jákobovy, Josefovy. -Sela- 17 Spatřily tě vody, Bože, vody tě spatřily a svíjely se v křeči, ba i tůně propastné se hnuly. 18 Z oblaků se lily proudy vod, hrom duněl v mračnech, rozletěly se tvé šípy. 19 Přivalilo se tvé hromobití, nad světem se rozsvítily blesky, země se pohybovala a třásla. 20 Tvá cesta šla mořem, množstvím vod tvá stezka, aniž bylo znát tvé stopy. 21 Svůj lid jsi vedl jak stádce rukou Mojžíše a Árona.

Українська Біблія LXX УБТ

od Ukrainian Bible Society

1 Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст. 2 Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки: 3 те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки. 4 Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив. 5 Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам; 6 щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам, 7 аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей; 8 щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові. 9 Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли. 10 Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі, 11 забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив, 12 перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос. 13 Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк, 14 і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч. 15 Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні: 16 вивів воду зі скелі, — пустив води, наче ріки. 17 Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі, 18 випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі. 19 Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі? 20 Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею? 21 Тож Господь почув, піднявся, — і вогонь запалав посеред Якова, над Ізраїлем пронісся гнів, 22 бо не повірили Богові, не повірили в Його спасіння. 23 І Він з висоти звелів хмарам, відкрив небесні брами — 24 і, як їжу, дощем послав їм манну, — дав їм небесний хліб. 25 Людина їла ангельський хліб; Він послав їм вдосталь їжі. 26 Він послав з неба південний вітер, — і силою Своєю навіяв південний суховій; 27 посипав на них м’ясо, немов пил, і пернатих птахів, немов морський пісок: 28 їх багато нападало серед їхнього табору, довкола їхніх поселень. 29 Вони їли й надмірно наситилися, — Він задовольнив їхнє бажання. 30 Та своїх примх вони не позбавилися. Ще їхня їжа була в них у роті, 31 а на них зійшов Божий гнів і вигубив [багатьох] із них, — скував вибраних Ізраїля. 32 У всьому цьому вони продовжували грішити, — не повірили Його чудесам. 33 Їхні дні в марноті проминули, а їхні літа — дуже швидко. 34 Коли Він вигублював їх, вони Його шукали, поверталися, зранку вставали до Бога, 35 згадували, що Бог є їхнім помічником, що Всевишній Бог є їхнім визволителем. 36 Своїми устами вони підлещувалися до Нього, а своїм язиком зводили брехню на Нього. 37 Їхнє серце не було з Ним щире, і вони не були вірні Його завітові. 38 Та Він милосердний, Він простить їхні гріхи, не знищуватиме, а часто відвертатиме Свій гнів, не запалає Своїм всеохоплюючим обуренням. 39 Адже Він пам’ятав, що вони — тіло і вітер, який проходить і не повертається. 40 Як часто вони засмучували Його в пустелі, викликали Його гнів у безводній землі! 41 Вони відвернулися і кинули виклик Богові, викликали обурення Святого Ізраїлевого. 42 Не зберегли в пам’яті той день, коли Він своєю владою вирвав їх із рук гнобителя, 43 коли показав у Єгипті Свої знамення і Свої чудеса на рівнині Танеос. 44 Він перетворив їхні ріки й їхні потоки на кров, щоб не змогли пити. 45 Наслав на них псячих мух, — і ті їх кусали, а також жаб, і ті спустошували їх. 46 Він віддав їхній урожай тлі, а плоди їхньої праці — сарані. 47 Їхні виноградники знищив градом, а їхні шовковиці — морозом. 48 Він віддав їхню худобу градові, а їхнє майно — вогневі. 49 Наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів. 50 Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть. 51 Він уразив кожного первістка в Єгипті, — первоплоди їхніх болів у поселеннях Хама. 52 Свій народ Він забрав, як овець, і, наче отару, вів їх пустелею. 53 Провадив їх з надією, і вони не мали страху, а їхніх ворогів покрило море. 54 І привів їх до гори Своєї святості — до тієї гори, яку здобула Його правиця. 55 Прогнав з-перед їхнього обличчя народи і дав їм через жеребкування наділи спадщини, і розселив ізраїльські племена по їхніх поселеннях. 56 А вони випробовували і засмучували Всевишнього Бога, не зберігали Його настанов. 57 Вони, як і їхні батьки, відступили і порушили завіт, — стали покрученим луком. 58 Викликали Його гнів своїми жертовниками, — своїми ідолами збудили в Нього ревнощі. 59 Бог почув — і відвернувся та вельми погордував Ізраїлем; 60 Він покинув намет у Силомі — місце Свого перебування, де проживав між людьми. 61 І силу Він їхню передав у полон, і їхню красу — у руки ворога. 62 Він Свій народ віддав під меч і знехтував Своєю спадщиною. 63 Вогонь поглинув їхніх юнаків, і їхні дівчата не були оплакані. 64 Їхні священики загинули від меча, і їхні вдови не будуть оплакані. 65 Та Господь, наче від сну пробудився, наче велетень, розігрітий вином, — 66 і розгромив Своїх ворогів з тилу, піддав їх вічній ганьбі. 67 Він відкинув оселі Йосифа, не обрав племені Єфрема, 68 а вибрав плем’я Юди — гору Сіон, яку полюбив. 69 І звів Свою святиню, яка наче одноріг, заснував її на землі навіки. 70 І вибрав Давида, Свого раба, і забрав його від овечих отар, — 71 Він забрав його від овець з ягнятами, щоби пасти Свій народ — Якова, і Свій спадок — Ізраїля. 72 І той пас їх у простоті свого серця і провадив їх у мудрості своїх рук.

Bible, překlad 21. století

od Biblion

1 Pro předního zpěváka Jedutuna. Žalm Asafův. 2 Hlas můj k Bohu zněl, když volal jsem, hlas můj k Bohu zněl, aby mě vyslyšel. 3 Pána jsem hledal v den svého soužení, bez přestání jsem ruce vzpínal po nocích, má duše se nenechala utěšit. 4 Na Boha vzpomínám, trápím se, při svém přemítání ztrácím dech! séla 5 Oči zamhouřit nedals mi, rozrušen jsem, nemohu promluvit. 6 Připomínám si dávné dny, časy, jež dávno minuly. 7 Na své písně vzpomínám po nocích, v srdci přemítám a v duchu zpytuji: 8 Copak už nadobro zavrhl Hospodin? Nebude přívětivý nikdy víc? 9 Skončila jeho láska navždycky? Selhalo zaslíbení navěky? 10 Copak Bůh zapomněl být laskavý? Hněvá se tak, že soucit potlačil? séla 11 To je můj konec, říkám si, kdyby své pravici dal klesnout Nejvyšší! 12 Budu však vzpomínat, co Hospodin učinil – ano, připomenu tvé dávné zázraky! 13 O všem, co vykonals, přemýšlím, přemítám o tom, cos učinil. 14 Tvá cesta, Bože, je cestou svatosti, kdo z bohů je veliký jako ty? 15 Ty jsi ten Bůh, jenž koná zázraky, svou sílu zjevil jsi mezi národy! 16 Svou paží vykoupil jsi svůj lid – Jákobovy a Josefovy potomky. séla 17 Vody tě, Bože, viděly, vody tě viděly a hned se zachvěly, otřásly se i mořské hlubiny! 18 Vody se proudem z mraků valily, nebesa zněla hřímáním, tvé střely všemi směry letěly! 19 Tvým hromobitím zněla vichřice, blesky ozářily celý svět, země se třásla, chvěla se! 20 Tvá cesta, Bože, vedla přes moře, tvá stezka přes vody mohutné. I když tvé šlépěje nešlo rozeznat, 21 vedl jsi lid svůj, ovce své, rukou Mojžíše a Árona.