od Česká biblická společnost1 Zatroubil pátý anděl. A viděl jsem, jak hvězdě, která spadla z nebe na zem, byl dán klíč od jícnu propasti;2 otevřela jícen propasti a vyvalil se dým jako z obrovské pece, a tím dýmem se zatmělo slunce i všechno ovzduší.3 Z dýmu se vyrojily kobylky na zem; byla jim dána moc, jakou mají pozemští škorpióni.4 Dostaly rozkaz neškodit trávě na zemi ani žádné zeleni ani stromoví, jenom lidem, kteří nejsou označeni Boží pečetí na čele.5 Ale nebyla jim dána moc, aby lidi zabíjely, nýbrž aby je po pět měsíců trýznily; byla to trýzeň, jako když škorpión bodne člověka.6 V ty dny budou lidé hledat smrt, ale nenajdou ji, budou si přát zemřít, ale smrt se jim vyhne. 7 Ty kobylky vypadaly jako vyzbrojená válečná jízda; na hlavách měly něco jako zlaté věnce, tvář měly jako lidé,8 hřívu jako vlasy žen, ale zuby měly jako lvi.9 Měly jakoby železné pancíře a jejich křídla hřmotila, jako když množství spřežení se řítí do boje.10 A měly ocasy jako škorpióni a v nich žihadla, aby jimi trýznily lidi po pět měsíců.11 Nad sebou měly krále, anděla propasti, hebrejským jménem Abaddon – to znamená Hubitel. 12 První ‚běda‘ pominulo, a hle, už jsou tu dvě další! 13 Zatroubil šestý anděl. Uslyšel jsem jakýsi hlas od čtyř rohů zlatého oltáře, který je před Bohem.14 Ten hlas nařídil šestému andělu, držícímu polnici: „Rozvaž ty čtyři anděly, spoutané při veliké řece Eufratu!“15 Tu byli rozvázáni ti čtyři andělé, připravení na hodinu, den, měsíc a rok, kdy mají pobít třetinu lidí.16 A jejich jízdních oddílů bylo dvě stě miliónů – slyšel jsem jejich počet.17 A ve vidění jsem spatřil koně a na nich jezdce: pancíře měli ohnivé, rudě zářící a žhnoucí sírou; hlavy koňů byly jako hlavy lvů a z jejich tlam šel oheň, dým a síra.18 Touto trojí pohromou – ohněm, dýmem a sírou ze svých tlam – usmrtili třetinu lidí.19 Vražedná moc těch koňů je v jejich tlamách a v jejich ocasech; jejich ocasy jsou jako hadi a hlavy těch hadů přinášejí zhoubu. 20 A přesto se ostatní lidé, kteří v těch pohromách nezahynuli, neodvrátili od výtvorů svých rukou; nepřestali se klanět démonům a modlám ze zlata, stříbra, mědi, kamene i dřeva, které jsou slepé, hluché a nemohou se pohybovat;21 neodvrátili se od svých vražd ani čarování, necudností ani krádeží.
Zjevení Janovo 9
Новий Переклад Українською
od Biblica1Коли п’ятий ангел засурмив, я побачив зірку, яка впала з неба на землю. Зірці дали ключ від колодязя безодні.2Коли вона відкрила безодню, з неї піднявся дим, як з великої печі. Сонце й повітря потемніли від того диму з безодні.3З диму вийшла на землю сарана, і була дана їй влада, як у земних скорпіонів.4Їй було сказано не завдавати шкоди ні земній траві, ні зелені, ні жодному дереву, а лише людям, які не мали на чолах Божої печатки.5Сарані не дозволено їх вбивати, а лише катувати протягом п’яти місяців. І страждання, якого вони зазнали, було схоже на жало скорпіона, коли він жалить людину.6У ті дні люди шукатимуть смерті, але не знайдуть її; вони будуть прагнути померти, але смерть утече від них.7Сарана була схожа на підготовлених до бою коней. На головах вони мали щось схоже на золоті корони, а їхні обличчя нагадували людські обличчя.8Їхнє волосся нагадувало волосся жінок, а зуби були як у левів.9Вони мали панцири, немов із заліза, а шум їхніх крил був схожий на грім багатьох коней і колісниць, що мчать у бій.10У них були хвости та жала, як у скорпіонів, а в їхніх хвостах була сила шкодити людям протягом п’яти місяців.11Вони мали царем над собою ангела безодні, якого єврейською звали Абаддон, а грецькою Аполліон.[1]12Перше горе минуло, але ще два горя попереду.13Шостий ангел засурмив, і я почув голос, який лунав із чотирьох рогів золотого жертовника, що перед Богом.14Він говорив до шостого ангела, що мав сурму: «Звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої річки Євфрат».15І були звільнені чотири ангели, котрі були підготовлені саме для цієї години, дня, місяця та року, щоб убити третину людства.16Чисельність конних військ становила двадцять тисяч разів по десять тисяч. Я почув їх число.17Коні та вершники, яких я бачив у видінні, виглядали так: вони мали вогняно-червоні, темно-сині та жовті, як сірка, нагрудники[2]. Голови коней нагадували голови левів, а з пащі виходили вогонь, дим і сірка.18Цими трьома карами – вогнем, димом та сіркою, що виходили з їхніх уст, – була вбита третина людства,19бо сила коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Їхні хвости схожі на змій, що мали голови, якими завдавали шкоди.20Решта людей, які не загинули від цих кар, не покаялися в ділах своїх рук і не переставали поклонятися демонам та ідолам із золота, срібла, міді, каменю та дерева, які не бачать, не чують і не ходять.21І не покаялись вони ні у вбивствах, ні у чаклунстві, ні у статевій розпусті, ні в крадіжках.