1 Saul schvaloval, že Štěpána zabili. Tehdy začalo kruté pronásledování jeruzalémské církve; všichni kromě apoštolů se rozprchli po Judsku a Samařsku.2 Zbožní muži Štěpána pochovali a velmi nad ním truchlili.3 Saul se však snažil církev zničit: pátral dům od domu, zatýkal muže i ženy a dával je do žaláře.
— Evangelium v městě Samaří
4 Ti, kteří se z Jeruzaléma rozprchli, začali kázat evangelium všude, kam přišli.5 Filip odešel do města Samaří a zvěstoval tam Krista.6 Všichni lidé byli zaujati Filipovými slovy, když je slyšeli a když viděli znamení, která činil.7 Neboť z mnoha posedlých vycházeli s velikým křikem nečistí duchové a mnoho ochrnutých a chromých bylo uzdraveno.8 A tak nastala veliká radost v tom městě. 9 Jeden muž, jménem Šimon, který tam žil, už dlouhou dobu svou magií uváděl v úžas samařský lid; říkal o sobě, že je v něm božská moc.10 Všichni – prostí i významní – mu dychtivě naslouchali a říkali si: „On je ta božská moc, která se nazývá Veliká.“11 Poslouchali ho ve všem proto, že na ně dlouhý čas působil svou magií.12 Ale když uvěřili Filipově zvěsti o Božím království a o Ježíši Kristu, dávali se pokřtít muži i ženy.13 Tu uvěřil i sám Šimon, dal se pokřtít, byl stále s Filipem a nevycházel z úžasu, když viděl, jak se tu dějí veliká znamení a mocné činy. 14 Když apoštolové v Jeruzalémě uslyšeli, že v Samařsku přijali Boží slovo, poslali k nim Petra a Jana.15 Oni tam přišli a modlili se za ně, aby také jim byl dán Duch svatý,16 neboť ještě na nikoho z nich nesestoupil; byli jen pokřtěni ve jméno Pána Ježíše.17 Petr a Jan tedy na ně vložili ruce a oni přijali Ducha svatého. 18 Když Šimon viděl, že ten, na koho apoštolové vloží ruce, dostává Ducha svatého, nabídl jim peníze a řekl:19 „Dejte i mně tu moc, aby Ducha svatého dostal každý, na koho vložím ruce.“20 Petr mu odpověděl: „Tvé peníze ať jsou zatraceny i s tebou: Myslil sis, že se Boží dar dá získat za peníze!21 Tato moc není pro tebe a nemůžeš mít na ní podíl, neboť tvé srdce není upřímné před Bohem.22 Odvrať se proto od této své ničemnosti a pros Boha; snad ti odpustí, co jsi zamýšlel.23 Vidím, že jsi pln hořké závisti a v zajetí nepravosti.“24 Šimon na to řekl: „Modlete se za mne k Bohu, aby mne nepostihlo nic z toho, o čem jste mluvili.“ 25 Apoštolové i potom vydávali svědectví a kázali slovo Páně. Pak se vraceli do Jeruzaléma a ještě cestou zvěstovali evangelium v mnoha samařských vesnicích.
— Křest etiopského dvořana
26 Anděl Páně řekl Filipovi: „Vydej se na jih k cestě, která vede z Jeruzaléma do Gázy.“ Ta cesta je opuštěná.27 Filip se vydal k té cestě a hle, právě přijížděl etiopský dvořan, správce všech pokladů kandaky, to jest etiopské královny. Ten vykonal pouť do Jeruzaléma28 a nyní se vracel na svém voze a četl proroka Izaiáše.29 Duch řekl Filipovi: „Běž k tomu vozu a jdi vedle něho!“30 Filip k němu přiběhl, a když uslyšel, že ten člověk čte proroka Izaiáše, zeptal se: „Rozumíš tomu, co čteš?“31 On odpověděl: „Jak bych mohl, když mi to nikdo nevyloží!“ A pozval Filipa, aby nastoupil a sedl si vedle něho.32 To místo Písma, které četl, znělo: ‚Jako ovce vedená na porážku, jako beránek, němý, když ho stříhají, ani on neotevřel ústa. 33 Ponížil se, a proto byl soud nad ním zrušen; kdo bude moci vypravovat o jeho potomcích? Vždyť jeho život na této zemi byl ukončen.‘ 34 Dvořan se obrátil k Filipovi: „Vylož mi, prosím, o kom to prorok mluví – sám o sobě, či o někom jiném?“35 Tu Filip začal u toho slova Písma a zvěstoval mu Ježíše. 36 Jak pokračovali v cestě, přijeli k místu, kde byla voda. Dvořan řekl: „Zde je voda. Co brání, abych byl pokřtěn?“ 37 Filip mu řekl: „Jestliže věříš celým svým srdcem, nic tomu nebrání.“ On mu odpověděl: „Věřím, že Ježíš Kristus je Syn Boží.“38 Dal zastavit vůz a oba, Filip i dvořan, sestoupili do vody a Filip jej pokřtil.39 Když vystoupili z vody, Duch Páně se Filipa zmocnil a dvořan ho už neviděl, ale radoval se a jel dál svou cestou.40 Filip se pak ocitl v Azótu. Procházel všemi městy a přinášel jim radostnou zvěst, až se dostal do Cesareje.
1Савл же схвалював це вбивство. Того дня почалося велике гоніння проти церкви в Єрусалимі, і всі, окрім апостолів, були розсіяні по Юдеї та Самарії.2Благочестиві люди поховали Стефана й гірко оплакали його.3Савл же руйнував церкву: він заходив до осель, виволікав чоловіків та жінок та кидав їх у в’язницю.
Филип проповідує в Самарії
4А тим часом ті, що були розсіяні, проповідували слово Доброї Звістки всюди, де вони проходили.5Филип прийшов до одного міста Самарії та проповідував там Христа.6Безліч народу уважно слухало, що казав Филип, та бачило знамення, які він робив:7з багатьох одержимих нечисті духи виходили з гучним криком, і багато паралізованих та калік отримали зцілення.8І велика радість охопила все місто.9А був у тому місті один чоловік, на ім’я Симон, який, займаючись чаклунством, дивував усіх мешканців Самарії, видаючи себе за когось великого.10Усі люди, від малого до великого, уважно слухали його, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, яка зветься Великою».11Вони були уважні до нього, бо вже довгий час він дивував їх своїм чаклунством.12Але коли жителі повірили Филипові, який проповідував Добру Звістку Царства Божого та ім’я Ісуса Христа, то чоловіки й жінки були охрещені.13Навіть Симон повірив та був охрещений. Він постійно тримався Филипа, дивуючись великим чудесам та знаменням, які відбувалися.14Коли апостоли в Єрусалимі почули, що в Самарії прийняли Слово Боже, то надіслали до них Петра та Івана.15Ці, прийшовши, помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа.16Бо Дух Святий ще не зійшов на жодного з них, вони були охрещені тільки в ім’я Господа Ісуса.17Потім Петро та Іван поклали на них руки, і вони отримали Святого Духа.18Коли Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Дух, то приніс їм гроші,19кажучи: ―Дайте й мені таку силу, щоб усі, на кого я покладу руки, отримували Святого Духа.20Але Петро відповів: ―Нехай твоє срібло згине разом із тобою, якщо ти припустив, що дар Божий можливо придбати за гроші.21У тебе немає ні частки, ні спадщини в цій справі, бо твоє серце не праве перед Богом.22Отже, покайся в цьому злі та молись Господеві, може, Він простить задум твого серця.23Бо я бачу, що ти наповнений гіркотою та пов’язаний неправдою.24Симон відповів: ―Помоліться Господу за мене, щоб нічого з того, що ви сказали, не сталося зі мною.25Петро та Іван свідчили й звіщали там Слово Господнє. Потім вони повернулися до Єрусалима, проповідуючи Добру Звістку в багатьох самарянських селах.
Филип та ефіопський вельможа
26Ангел Господа сказав Филипові: «Підведися та йди на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Гази через пустелю!»27Филип встав та пішов. І ось один ефіопський євнух, високий чиновник та наглядач усієї скарбниці ефіопської цариці Кандаке, який прийшов до Єрусалима поклонитися,28тепер повертався додому. Він сидів у своїй колісниці та читав пророка Ісаю.29Дух сказав Филипові: «Підійди до цієї колісниці та тримайся біля неї».30Филип побіг до колісниці та почув, що євнух читає пророка Ісаю. Він запитав: ―Ти розумієш, що читаєш?31Той відповів: ―Як же мені зрозуміти, якщо ніхто не навчає? І запросив Филипа піднятися та сісти поряд із ним.32А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на забій, повели Його; і як ягня безголосе перед тими, хто стриже його, так і Він не відкрив Своїх уст.33Його було принижено та позбавлено справедливого суду. І хто зможе говорити про Його нащадків? Бо життя Його забирається від землі».[1]34Євнух запитав Филипа: ―Благаю, скажи мені, про кого говорить пророк? Про себе чи про когось іншого?35Тоді Филип, почавши від цього Писання, розповів йому Добру Звістку про Ісуса.36Тим часом, їдучи дорогою, вони наблизилися до води, і євнух промовив: ―Ось вода! Що мені заважає бути охрещеним?37Филип сказав: ―Якщо віриш усім твоїм серцем, то можна. Євнух відповів: ―Я вірю, що Ісус Христос – Син Божий.[2]38Він наказав зупинити колісницю. Вони обидва – Филип та євнух – зайшли у воду, і Филип охрестив його.39А коли вони вийшли з води, Дух Господа забрав Филипа, і євнух його більше не бачив. Радіючи, він продовжив свою дорогу.40Филип же опинився в Азоті й, проходячи через усі міста, проповідував Добру Звістку, поки не дійшов до Кесарії.