1 Petr a Jan šli o třetí hodině do chrámu k odpolední modlitbě.2 Právě tam přinášeli nějakého člověka, chromého od narození; každý den ho posadili u chrámové brány, které se říká Krásná, aby prosil o almužnu ty, kdo tam vcházeli.3 Když viděl přicházet do chrámu Petra a Jana, prosil také je o almužnu.4 Petr spolu s Janem na něj upřeli zrak a řekli: „Pohleď na nás!“5 Obrátil se k nim a čekal, že od nich něco dostane.6 Petr však řekl: „Stříbro ani zlato nemám, ale co mám, to ti dám: Ve jménu Ježíše Krista Nazaretského vstaň a choď!“7 Vzal ho za pravou ruku a pomáhal mu vstát; a vtom se chromému zpevnily klouby,8 vyskočil na nohy, vzpřímil se a začal chodit. Vešel s nimi do chrámu, chodil, skákal radostí a chválil Boha.9 A všichni ho viděli, jak chodí a chválí Boha.10 Když poznali, že je to ten, co sedal a žebral před chrámem u Krásné brány, žasli a byli u vytržení nad tím, co se stalo.11 Protože se držel Petra a Jana, všichni se k nim v úžasu sběhli do sloupoví, kterému se říká Šalomounovo. 12 Když to Petr viděl, promluvil k lidu: „Muži izraelští, proč nad tím žasnete a proč hledíte na nás, jako bychom svou vlastní mocí nebo zbožností způsobili, že tento člověk chodí?13 Bůh Abrahamův, Izákův a Jákobův, Bůh našich otců oslavil svého služebníka Ježíše, kterého vy jste vydali a kterého jste se před Pilátem zřekli, když ho chtěl osvobodit.14 Svatého a spravedlivého jste se zřekli a vyprosili jste si propuštění vraha.15 Původce života jste zabili, Bůh ho však vzkřísil z mrtvých a my jsme toho svědky.16 A protože tento člověk, kterého tu vidíte a poznáváte, uvěřil v jeho jméno, moc Ježíšova mu dala sílu a zdraví – a víra, kterou jméno Ježíšovo v něm vzbudilo, úplně ho uzdravila před vašima očima. 17 Vím ovšem, bratří, že jste jednali z nevědomosti, stejně jako vaši vůdcové.18 Bůh však tímto způsobem vyplnil, co předem ohlásil ústy všech proroků, že jeho Mesiáš bude trpět.19 Proto čiňte pokání a obraťte se, aby byly smazány vaše hříchy20 a přišel čas Hospodinův, čas odpočinutí, kdy pošle Ježíše, Mesiáše, kterého vám určil.21 On zůstane v nebi až do chvíle, kdy bude všechno nové, jak o tom Bůh od věků mluvil ústy svých svatých proroků. 22 Mojžíš řekl: ‚Hospodin, náš Bůh, vám povolá proroka z vašich bratří, jako jsem já; toho budete poslouchat ve všem, co vám řekne.‘ 23 A ‚každý, kdo toho proroka neuposlechne, bude vyhlazen z mého lidu.‘ 24 Také všichni ostatní proroci, kolik jich jen od Samuela bylo, přinášeli zvěst právě o těchto dnech.25 Vás se týkají zaslíbení proroků i smlouva, kterou Bůh uzavřel s vašimi otci, když řekl Abrahamovi: ‚V tvém potomstvu budou požehnány všechny národy na zemi.‘26 Především pro vás povolal svého služebníka a poslal ho k vám, aby vám přinesl požehnání a odvrátil každého od jeho hříchů.“
1Якось Петро та Іван о дев’ятій годині[1] йшли разом у Храм на молитву.2Там був чоловік, каліка від народження. Його приносили щодня та клали біля храмових воріт, які називалися Прекрасними, щоб він міг просити милостиню в тих, хто заходив у Храм.3Побачивши Петра та Івана, які заходили в Храм, він попросив і в них милостиню.4Петро та Іван подивились уважно на нього, і Петро промовив: «Поглянь на нас!»5Той уважно подивився, сподіваючись отримати щось від них.6Але Петро сказав: «Золота й срібла не маю, але те, що маю, те й тобі даю: в ім’я Ісуса Христа з Назарета – встань і ходи!»7І, узявши каліку за праву руку, підняв. Одразу його ноги та коліна зміцнилися.8Підскочивши, він встав і ходив. Зайшовши разом із ними в Храм, він ходив, підстрибуючи та прославляючи Бога.9Весь народ побачив, що він ходить та прославляє Бога.10Упізнавши в ньому того, хто просив милостиню біля Прекрасних воріт Храму, вони наповнилися страхом та здивуванням від того, що з ним сталося.
Петро звертається до народу
11Цей чоловік тримався Петра та Івана, і весь народ, дуже здивований, побіг до них у ту частину Храму, що зветься колонадою Соломона.12Побачивши це, Петро промовив до народу: «Ізраїльтяни, чому це так здивувало вас? Чому ви дивитесь на нас, ніби ми своєю силою або своїм благочестям зробили так, щоб цей чоловік ходив?13Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив Свого Слугу Ісуса, Якого ви зрадили й зреклися перед Пилатом, незважаючи на те, що той вирішив Його відпустити.14Ви зреклися Святого та Праведного й просили, щоб вам визволили вбивцю.[2] (L 23,18)15Ви вбили Засновника життя, але Бог воскресив Його з мертвих, і ми – свідки цього.16Через віру в Його ім’я цей чоловік, якого ви бачите й знаєте, був зміцнений. Ім’я Ісуса та віра, котра дається через Нього, зцілили повністю його перед вашими очима.17Тепер, брати, знаю, що ви зробили це через незнання, як і ваші керівники.18Але так Бог здійснив те, про що говорив устами всіх пророків: Його Христос має страждати.19Отже, покайтеся та наверніться до Бога, щоб ваші гріхи були видалені20й настали від Господа часи відродження; і щоб Він надіслав призначеного вам Христа Ісуса,21Якого небо має прийняти до часу відновлення всіх речей, про що споконвіку говорив Бог устами Своїх святих пророків.22Адже Мойсей казав: „Господь, Бог ваш, підійме вам з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене. Його слухайтеся в усьому, що Він вам скаже.23І кожна душа, що не буде слухатися Цього Пророка, буде винищена з народу“.[3]24Також і всі пророки – від Самуїла й після нього – проголошували ці дні.25Ви – нащадки пророків та заповіту, який Бог склав із нашими батьками. Він казав Авраамові: „Через твого нащадка всі народи землі отримають благословення“.[4]26Коли Бог воскресив Свого Слугу, то надіслав Його в першу чергу до вас, щоб благословити та навернути кожного з вас від ваших злих учинків».