1 „Neboť s královstvím nebeským je to tak, jako když jeden hospodář hned ráno vyšel najmout dělníky na svou vinici.2 Smluvil s dělníky denár na den a poslal je na vinici.3 Když znovu vyšel o deváté hodině, viděl, jak jiní stojí nečinně na trhu,4 a řekl jim: ‚Jděte i vy na mou vinici, a já vám dám, co bude spravedlivé.‘5 Oni šli. Vyšel opět kolem poledne i kolem třetí hodiny odpoledne a učinil právě tak.6 Když vyšel kolem páté hodiny odpoledne, našel tam další, jak tam stojí, a řekl jim: ‚Co tu stojíte celý den nečinně?‘7 Odpovědí mu: ‚Nikdo nás nenajal.‘ On jim řekne: ‚Jděte i vy na mou vinici.‘8 Když byl večer, řekl pán vinice svému správci: ‚Zavolej dělníky a vyplať jim mzdu, a to od posledních k prvním!‘9 Tak přišli ti, kteří pracovali od pěti odpoledne, a každý dostal denár.10 Když přišli ti první, měli za to, že dostanou víc; ale i oni dostali po denáru.11 Vzali ho a reptali proti hospodáři:12 ‚Tihle poslední dělali jedinou hodinu, a tys jim dal stejně jako nám, kteří jsme nesli tíhu dne a vedro!‘13 On však odpověděl jednomu z nich: ‚Příteli, nekřivdím ti! Nesmluvil jsi se mnou denár za den?14 Vezmi si, co ti patří, a jdi! Já chci tomu poslednímu dát jako tobě;15 nemohu si se svým majetkem udělat, co chci? Nebo snad tvé oko závidí, že jsem dobrý?‘16 Tak budou poslední první a první poslední.“
— Třetí předpověď utrpení
17 Když Ježíš šel do Jeruzaléma, vzal si stranou dvanáct učedníků a cestou jim řekl:18 „Hle, jdeme do Jeruzaléma a Syn člověka bude vydán velekněžím a zákoníkům; odsoudí ho na smrt19 a vydají pohanům, aby se mu posmívali, zbičovali ho a ukřižovali; a třetího dne bude vzkříšen.“
— Žádost synů Zebedeových
20 Tehdy k němu přistoupila matka synů Zebedeových se svými syny, klaněla se mu a chtěla ho o něco požádat.21 On jí řekl: „Co chceš?“ Řekla: „Ustanov, aby tito dva moji synové měli místo jeden po tvé pravici a druhý po tvé levici ve tvém království.“22 Ježíš však odpověděl: „Nevíte, oč žádáte. Můžete pít kalich, který já mám pít?“ Řekli mu: „Můžeme.“23 Praví jim: „Můj kalich budete pít, ale udělovat místa po mé pravici či levici není má věc; ta místa patří těm, jimž je připravil můj Otec.“ 24 Když to uslyšelo ostatních deset, rozmrzeli se na oba bratry.25 Ale Ježíš si je zavolal a řekl: „Víte, že vládcové panují nad národy a velicí je utlačují.26 Ne tak bude mezi vámi: kdo se mezi vámi chce stát velkým, buď vaším služebníkem;27 a kdo chce být mezi vámi první, buď vaším otrokem.28 Tak jako Syn člověka nepřišel, aby si dal sloužit, ale aby sloužil a dal svůj život jako výkupné za mnohé.“
— Uzdravení slepých u Jericha
29 Když vycházeli z Jericha, následoval ho velký zástup.30 A hle, dva slepí seděli u cesty; když uslyšeli, že jde kolem Ježíš, začali křičet: „Smiluj se nad námi, Pane, Synu Davidův!“31 Zástup je napomínal, aby mlčeli, ale oni křičeli ještě víc: „Smiluj se nad námi, Pane, Synu Davidův!“32 Ježíš se zastavil, zavolal je a řekl jim: „Co chcete, abych pro vás učinil?“33 Odpověděli mu: „Pane, ať se otevřou naše oči!“34 Ježíš pohnut soucitem, dotkl se jejich očí, a hned prohlédli; a šli za ním.
1«Царство Небесне подібне до господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників до свого виноградника.2Погодившись із робітниками по одному динарію[1] в день, він послав їх до свого виноградника.3Вийшовши о третій годині[2], він побачив інших, які стояли на ринку без роботи.4Він сказав їм: „Ідіть і ви в мій виноградник, і дам вам по справедливості“.5Вони пішли. Вийшовши о шостій і о дев’ятій годині, зробив так само.6Коли вийшов об одинадцятій годині, побачив інших і сказав їм: „Чому ви стоїте весь день без роботи?“7Вони кажуть йому: „Тому що ніхто нас не найняв“. Він говорить: „Ідіть і ви в мій виноградник“.8Коли настав вечір, господар виноградника каже своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм. Почни з останніх до перших“.9Ті, що прийшли об одинадцятій годині, отримали кожен по динарію.10Ті, що прийшли першими, думали, що отримають більше, але й вони отримали по динарію.11Отримавши, вони нарікали на господаря,12кажучи: „Ці останні працювали тільки одну годину, і ти зрівняв їх із нами, що зносили тягар дня та спеку“.13Він же сказав одному з них: „Друже, я не ображаю тебе, чи не за динарія ти домовлявся зі мною?14Тож візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати, як тобі.15Хіба я не можу зробити того, що хочу, з тим, що моє? Чи твоє око заздрісне через те, що я добрий?“16Так останні будуть першими, а перші – останніми. Бо багато покликаних, та мало обраних».
Ісус утретє звіщає Свою смерть та воскресіння
17Прямуючи до Єрусалима[3], Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо й дорогою сказав їм:18«Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам; вони засудять Його на смерть,19віддадуть язичникам для знущання, катування та розп’яття, але третього дня Він воскресне».
Прохання Якова та Івана
20Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих разом зі своїми синами. Вклонившись, вона хотіла щось попросити в Нього.21Він запитав її: ―Що бажаєш Мені сказати? Вона сказала: ―Накажи, щоб двоє моїх синів сиділи в Царстві Твоєму: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе.22Ісус у відповідь сказав їм: ―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я питиму, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся? Вони відповіли: ―Зможемо!23Він сказав їм: ―Чашу Мою ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені. Але щоб сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені Моїм Отцем.24Решта десятеро учнів, почувши про це, обурилися на двох братів.25Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що керівники народів володіють ними, а сильні світу панують над ними.26Але серед вас не так має бути: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.27І хто хоче бути першим, нехай буде вашим рабом.28Так само й Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».
Зцілення двох сліпих
29Коли вони виходили з Єрихона, багато людей пішло за Ним.30І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!31Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали: ―Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!32Ісус зупинився, покликав їх та сказав: ―Що хочете, щоб Я зробив для вас?33Вони відповіли: ―Господи, щоб відкрилися наші очі!34Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей – і вони відразу прозріли та пішли за Ним.