1 Blížil se svátek nekvašených chlebů, Velikonoce.2 Velekněží a zákoníci přemýšleli, jak by ho zahubili; báli se však lidu. 3 Tu vstoupil satan do Jidáše, nazývaného Iškariotský, který byl z počtu Dvanácti.4 Odešel, aby se domluvil s velekněžími a veliteli stráže, že jim ho zradí.5 Oni se zaradovali a dohodli se, že mu dají peníze.6 Jidáš s tím souhlasil a hledal vhodnou příležitost, aby jim ho vydal, až při tom nebude zástup.
— Příprava velikonoční večeře
7 Nastal den nekvašených chlebů, kdy měl být zabit velikonoční beránek.8 Ježíš poslal Petra a Jana a řekl jim: „Jděte a připravte nám beránka, abychom slavili velikonoční večeři.“9 Oni mu řekli: „Kde chceš, abychom ji připravili?“10 Řekl jim: „Když vejdete do města, potkáte člověka, který nese džbán vody. Jděte za ním do domu, do něhož vejde, a řekněte hospodáři:11 ‚Mistr ti vzkazuje: Kde je světnice, v níž bych jedl se svými učedníky velikonočního beránka?‘12 A on vám ukáže upravenou velkou horní místnost; tam připravte večeři.“13 Odešli a nalezli všechno, jak jim řekl, a připravili velikonočního beránka.
— Ustanovení večeře Páně
14 Když nastala hodina, usedl ke stolu a apoštolové s ním.15 Řekl jim: „Velice jsem toužil jísti s vámi tohoto beránka, dříve než budu trpět.16 Neboť vám pravím, že ho již nebudu jíst, dokud vše nedojde naplnění v království Božím.“17 Vzal kalich, vzdal díky a řekl: „Vezměte a podávejte mezi sebou.18 Neboť vám pravím, že od této chvíle nebudu píti z plodu vinné révy, dokud nepřijde království Boží.“19 Pak vzal chléb, vzdal díky, lámal a dával jim se slovy: „Toto jest mé tělo, které se za vás vydává. To čiňte na mou památku.“20A právě tak, když bylo po večeři, vzal kalich a řekl: „Tento kalich je nová smlouva zpečetěná mou krví, která se za vás prolévá.“
— Označení zrádce
21 “Avšak hle, můj zrádce je se mnou u stolu.22 Syn člověka jde, jak je určeno, běda však tomu člověku, který ho zrazuje.“23 A oni se začali mezi sebou dohadovat, který z nich je ten, kdo to učiní.
— Spor o přední postavení
24 Vznikl mezi nimi spor, kdo z nich je asi největší.25 Řekl jim: „Králové panují nad národy, a ti, kdo jsou u moci, dávají si říkat dobrodinci.26 Avšak vy ne tak: Kdo mezi vámi je největší, buď jako poslední, a kdo je v čele, buď jako ten, který slouží.27 Neboť kdo je větší: ten, kdo sedí za stolem, či ten, kdo obsluhuje? Zdali ne ten, kdo sedí za stolem? Ale já jsem mezi vámi jako ten, který slouží.28 A vy jste ti, kdo se mnou v mých zkouškách vytrvali.29 Já vám uděluji království, jako je můj Otec udělil mně,30 abyste v mém království jedli a pili u mého stolu; usednete na trůnech a budete soudit dvanáct pokolení Izraele.“
— Rozhovor cestou do Getsemane
31 „Šimone, Šimone, hle, satan si vyžádal, aby vás směl tříbit jako pšenici.32 Já jsem však za tebe prosil, aby tvá víra neselhala; a ty, až se obrátíš, buď posilou svým bratřím.“33 Řekl mu: „Pane, s tebou jsem hotov jít i do vězení a na smrt.“34 Ježíš mu řekl: „Pravím ti, Petře, ještě se ani kohout dnes neozve, a ty už třikrát zapřeš, že mne znáš.“ 35 Řekl jim: „Když jsem vás vyslal bez měšce, mošny a obuvi, měli jste v něčem nedostatek?“ Oni mu odpověděli: „Neměli.“36 Řekl jim: „Nyní však, kdo má měšec, vezmi jej a stejně tak i mošnu; kdo nemá, prodej plášť a kup si meč.37 Pravím vám, že se na mně musí naplnit to, co je psáno: ‚Byl započten mezi zločince.‘ Neboť to, co se na mne vztahuje, dochází svého cíle.“38 Oni řekli: „Pane, tu jsou dva meče.“ Na to jim řekl: „To stačí.“
— Modlitba v Getsemane
39 Potom se jako obvykle odebral na Olivovou horu; učedníci ho následovali.40 Když došel na místo, řekl jim: „Modlete se, abyste neupadli do pokušení.“41 Pak se od nich vzdálil, co by kamenem dohodil, klekl a modlil se:42 “Otče, chceš-li, odejmi ode mne tento kalich, ale ne má, nýbrž tvá vůle se staň.“43 Tu se mu zjevil anděl z nebe a dodával mu síly.44 Ježíš v úzkostech zápasil a modlil se ještě usilovněji; jeho pot kanul na zem jako krůpěje krve.45 Pak vstal od modlitby, přišel k učedníkům a shledal, že zármutkem usnuli.46 Řekl jim: „Jak to, že spíte? Vstaňte a modlete se, abyste neupadli do pokušení.“
— Zatčení
47 Ještě ani nedomluvil a hle, zástup, a vpředu ten, který se jmenoval Jidáš, jeden ze Dvanácti; přistoupil k Ježíšovi, aby ho políbil.48Ježíš mu řekl: „Jidáši, políbením zrazuješ Syna člověka?“49 Když ti, kteří byli s Ježíšem, viděli, co nastává, řekli: „Pane, máme se bít mečem?“50 A jeden z nich napadl sluhu veleknězova a uťal mu pravé ucho.51 Ježíš však řekl: „Přestaňte s tím!“ Dotkl se jeho ucha a uzdravil ho.52 Pak řekl Ježíš těm, kteří na něho přišli, kněžím, velitelům stráže a starším: „Jako na povstalce jste na mne vyšli s meči a holemi.53 Denně jsem byl mezi vámi v chrámě, a nevztáhli jste na mne ruce. Ale toto je vaše hodina, vláda tmy.“
— Petrovo zapření
54 Pak ho zatkli a odvedli do veleknězova domu. Petr šel zpovzdálí za nimi.55 Když zapálili uprostřed nádvoří oheň a sesedli se okolo, přisedl mezi ně i Petr.56 A jak seděl tváří k ohni, všimla si ho jedna služka, pozorně se na něj podívala a řekla: „Tenhle byl také s ním!“57 Ale on zapřel: „Vůbec ho neznám.“58 Zakrátko jej spatřil někdo jiný a řekl: „Ty jsi také z nich.“ Petr odpověděl: „Nejsem!“59 Když uplynula asi hodina, tvrdil zase někdo: „I tenhle byl určitě s ním, vždyť je z Galileje!“60 Petr řekl: „Vůbec nevím, o čem mluvíš!“ A ihned, ještě než domluvil, zakokrhal kohout.61 Tu se Pán obrátil a pohleděl na Petra; a Petr se rozpomenul na slovo, které mu Pán řekl: „Dřív než dnes kohout zakokrhá, zapřeš mne třikrát.“62 Vyšel ven a hořce se rozplakal.
— Ježíš před radou
63 Muži, kteří Ježíše hlídali, posmívali se mu a bili ho;64 zavázali mu oči a ptali se ho: „Hádej, proroku, kdo tě uhodil.“65 A ještě mnoha jinými slovy ho uráželi. 66 Jakmile nastal den, shromáždili se starší lidu, velekněží a zákoníci, odvedli ho před svou radu a řekli mu:67 “Jsi-li Mesiáš, pověz nám to.“ Odpověděl jim: „I když vám to řeknu, neuvěříte.68 Položím-li otázku já vám, neodpovíte.69 Ale od této chvíle bude Syn člověka sedět po pravici všemohoucího Boha.“70 Tu řekli všichni: „Jsi tedy Syn Boží?“ On jim odpověděl: „Vy sami říkáte, že já jsem.“71 Oni řekli: „Nač ještě potřebujeme svědectví? Vždyť jsme to slyšeli z jeho úst.“
1Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.2Первосвященники та книжники шукали, як убити Ісуса, але боялися народу.3Тоді увійшов сатана в Юду, званого Іскаріот, що був із числа дванадцяти.4Він пішов та зговорився з первосвященниками та начальниками храмової охорони, як видати їм Ісуса.5Вони зраділи та обіцяли дати йому грошей.6Юда погодився та шукав слушної нагоди, щоб Його видати без народу.
Остання вечеря
7Настав день свята Опрісноків, коли належало принести пасхальну жертву.8І надіслав Ісус Петра та Івана, кажучи: ―Ідіть та приготуйте для нас Пасху, щоб ми спожили.9Вони спитали: ―Де Ти хочеш, щоб ми приготували?10Він відповів їм: ―Коли ввійдете в місто, вас зустріне чоловік, який нестиме глечик із водою. Ідіть за ним до дому, куди він увійде,11та скажіть господареві дому: «Учитель питає тебе: „Де кімната, у якій Я буду споживати Пасху з Моїми учнями?“»12Він покаже вам нагорі велику прибрану кімнату – там і приготуйте.13Вони пішли й знайшли все саме так, як казав їм Ісус, та приготували там Пасху.
Таємна Вечеря
14Коли настав час, Ісус з апостолами сіли за стіл.15Він сказав їм: «Я дуже хотів їсти цю Пасху разом із вами перед Моїм стражданням.16Кажу вам: уже не їстиму її, доки вона не звершиться в Царстві Божому».17І, узявши чашу та подякувавши Богу, сказав: «Візьміть її та поділіть між вами.18Кажу вам: віднині не питиму більше з цього виноградного плоду, доки не прийде Царство Боже».19Потім узяв хліб та, подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це є тіло Моє, що за вас віддається. Чиніть це на згадку про Мене».20Так само після того, як поїли, узяв і чашу, кажучи: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, що проливається за вас.21Однак рука того, хто зраджує Мене, зі Мною за столом.22Бо Син Людський іде, як і було призначено, але горе тому чоловікові, через якого зраджено Його».23Вони почали питати один одного, хто з них міг би таке зробити.
Суперечка про найбільшого
24Потім знялась між ними суперечка, хто з них найбільший.25Ісус же сказав їм: ―Царі народів володіють ними, і тих, що керують ними, називають благодійниками.26Але ви не будьте такими! Навпаки: найбільший між вами нехай буде як найменший, і той, хто керує, нехай буде як слуга.27Бо хто більший: той, що сидить за столом, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Я ж серед вас як слуга.28Ви ті, що залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях.29І Я заповідаю вам Царство, як Мені заповів Мій Отець,30щоб ви їли та пили за столом у Царстві Моєму. Ви сядете на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
Пророцтво про відречення Петра
31Симоне, Симоне! Ось сатана просив просіяти вас, як пшеницю.32Але Я молився за тебе, щоб ти не загубив віри та після навернення зміцнив твоїх братів.33Петро сказав Йому: ―Господи, з Тобою я готовий іти у в’язницю й на смерть.34Але Ісус відповів: ―Кажу тобі, Петре, що півень ще не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.35Потім промовив до них: ―Коли Я вас посилав без гаманця, без торби та взуття, чи бракувало вам чогось? Вони сказали: ―Нічого.36―Але тепер хто має гаманець, нехай візьме його, так само й торбу; хто ж не має меча, хай продасть свій одяг та купить меч.37Кажу вам: на Мені має здійснитися те, що написано: «Його зараховано до злочинців».[1] Бо все, що про Мене записано, збувається.38Вони сказали: ―Господи, дивись, у нас два мечі. Він відповів: ―Цього достатньо.
Ісус молиться на Оливній горі
39Ісус, за своїм звичаєм, пішов на Оливну гору, і Його учні пішли за Ним.40Дійшовши до того місця, Він сказав їм: ―Моліться, щоб не впасти в спокусу!41А Сам відійшов від них на відстань кинутого каменя, став на коліна та молився42кажучи: «Отче, якщо бажаєш, нехай ця чаша обмине Мене. Однак нехай буде не Моя воля, а Твоя».43Тоді з неба з’явився ангел та зміцнював Його.44В агонії Він почав молитися ще старанніше. І піт Його став, мов краплі крові, що падали на землю.45Вставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули, виснажені смутком.46Він сказав їм: ―Чому ви спите? Прокиньтеся та моліться, щоб не впасти в спокусу!
Зрада та арешт Ісуса
47Коли Він ще говорив, ось підійшов натовп, і той, кого звали Юда, один із дванадцятьох, ішов перед ними. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.48Ісус сказав йому: ―Юдо, ти поцілунком видаєш Сина Людського?49Коли ті, що були з Ісусом, побачили, що має статися, сказали: ―Господи, чи не вдарити нам мечем?50І один із них мечем ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо.51Але Ісус сказав: ―Облиште, досить! І, торкнувшись його вуха, зцілив його.52Потім Ісус звернувся до первосвященників, начальників храмової охорони та старійшин: «Ви вийшли проти Мене, як проти розбійника, з мечами та киями, щоб заарештувати.53Щодня Я був із вами в Храмі, і ви не підняли на Мене рук, але зараз ваш час і влада темряви».
Зречення Петра
54Тоді вони схопили Його та привели в дім первосвященника. Петро ж ішов за ними на відстані.55Коли вони розклали вогонь посеред двору та сіли навколо, Петро також сів між ними.56Одна зі служниць, побачивши, що він сидить біля вогню, придивилася до нього пильно та промовила: ―І цей був із Ним!57Але Петро заперечив кажучи: ―Я не знаю Його, жінко!58Трохи пізніше хтось інший побачив його й сказав: ―Ти теж один із них! Але Петро відповів: ―Ні, чоловіче!59Близько години пізніше інший почав твердити кажучи: ―Справді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.60Петро відповів: ―Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш! І тієї ж миті, коли він ще говорив, заспівав півень.61Господь, обернувшись, глянув на Петра. Тоді Петро згадав слова Господа, які Він сказав: «Перед тим, як сьогодні заспіває півень, ти тричі зречешся Мене».62І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання та побиття Ісуса
63Люди, які охороняли Ісуса, почали насміхатися з Нього та бити Його.64Вони зав’язали Йому очі й питали кажучи: «Пророкуй! Хто Тебе вдарив?»65І багато інших богохульств казали проти Нього.
Ісус перед Синедріоном
66На світанку старійшини народу, первосвященники та книжники зібралися разом і повели Його на свій Синедріон.67Вони сказали: ―Якщо Ти – Христос, то скажи нам! Ісус відповів: ―Навіть якщо скажу, ви не повірите.68І якщо Я спитаю вас, ви не відповісте.69Але віднині Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога.70Тоді всі вони стали запитувати: ―То, значить, Ти – Син Божий? Ісус відповів: ―Ви самі кажете, що то Я!71Тоді вони сказали: ―Навіщо нам потрібні свідчення? Ми чули це з Його вуст!