1 Pokud jde o maso obětované modlám, víme, že ‚všichni máme poznání‘. Poznání však vede k domýšlivosti, kdežto láska buduje.2 Jestliže si někdo myslí, že něco už plně poznal, ten ještě nepoznal tak, jak je třeba.3 Kdo však miluje Boha, je od něho poznán.4 Pokud tedy jde o to, zda se smí jíst maso obětované modlám, víme, že modly ani bohové tohoto světa nic nejsou a že jest jen jeden Bůh.5 I když jsou tak zvaní bohové na nebi či na zemi – jakože je mnoho takových bohů a pánů –6 my přece víme, že je jediný Bůh Otec, od něhož je všecko, a my jsme tu pro něho, a jediný Pán Ježíš Kristus, skrze něhož je všecko, i my jsme skrze něho. 7 Ale všichni nemají toto poznání. Někteří jsou až podnes tak zvyklí na modly, že jedí toto maso jako oběti modlám; jejich svědomí je nejisté, a proto je poskvrněno.8 Pokrm nás Bohu nepřiblíží; nejíme-li obětované maso, nic neztrácíme, jíme-li, nic nezískáme.9 Dejte si pozor, aby se tato vaše svoboda nestala kamenem úrazu pro slabé.10 Když někdo tebe, který máš poznání, uvidí za stolem v pohanském chrámě, zda tím nepřivedeš svědomí toho slabého bratra k tomu, aby také jedl maso obětované modlám?11 Jenže tak bude ten slabý tvým poznáním uveden do záhuby – bratr, pro kterého Kristus zemřel!12 Když takto hřešíte proti bratřím a ubíjíte jejich slabé svědomí, hřešíte proti Kristu.13 A proto: je-li jídlo kamenem úrazu pro mého bratra, nechci už nikdy jíst maso, abych nepřivedl svého bratra k pádu.
1А тепер щодо того, що принесено в жертву ідолам: ми знаємо, що«всі маємо знання». Проте знання робить гордим, а любов збудовує.2Якщо хтось думає, що він щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.3А якщо хтось любить Бога, той був пізнаний Ним.4Отже, стосовно їжі, принесеної в жертву ідолам, ми знаємо, що«у світі ідол – це ніщо» і що«немає іншого Бога, крім Єдиного».5І навіть якщо є на землі чи в небі так звані«боги», адже існує багато«богів» і багато«володарів»,6то для нас є лише один Бог – Отець, з Якого все походить і для Якого існуємо ми, і лише один Володар[1] – Ісус Христос, через Якого все й через Якого ми.7Але не в усіх є це знання. Деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, а їхнє сумління, будучи слабким, опоганюється.8Однак не їжа приведе нас до Бога. Ми не стаємо гіршими, якщо не їмо, і не стаємо кращими, якщо їмо.[2]9Але будьте уважними, щоб якимось чином ваше право не стало каменем спотикання для слабких.10Адже якщо хтось побачив, що ти, маючи пізнання, споживаєш їжу в ідольському храмі, хіба його слабке сумління не заохотить їсти те, що принесене ідолам?11Отже, через твоє знання загине слабкий брат, за якого помер Христос.12Коли грішите таким чином проти братів і вражаєте їхнє слабке сумління, то грішите проти Христа.13Тому якщо їжа змушує мого брата спіткнутися, то повік не їстиму м’яса, щоб не змушувати мого брата спіткнутися.