1 Pro předního zpěváka, pro Jedútúna. Žalm Davidův. 2 Řekl jsem si: Budu dbát na svoje cesty, abych se jazykem neprohřešil. Budu držet na uzdě svá ústa, dokud budu před sebou mít svévolníka. 3 Byl jsem zticha, mlčel jsem jak němý, ale nic se nezlepšilo, má bolest se rozjitřila. 4 Srdce pálilo mě v hrudi, v zneklidněné mysli mi plál oheň. Promluvil jsem svým jazykem takto: 5 Hospodine, dej mi poznat, kdy přijde můj konec a kolik dnů je mi vyměřeno, ať vím, kdy ze světa sejdu. 6 Hle, jen na píď odměřils mi dnů a jako nic je před tebou můj věk. Člověk je jen vánek pouhý, i kdyby stál pevně. 7 Každý žitím putuje jak přelud, hluku nadělá, ten vánek pouhý, kupí majetek a neví, kdo to shrábne. 8 A tak jakou mám naději, Panovníku? Moje očekávání se upíná jen k tobě. 9 Vysvoboď mě ode všech mých nevěrností, nedopouštěj, aby bloud mě tupil! 10 Již jsem němý, neotevřu ústa, vždyť je to tvé dílo. 11 Odejmi už ode mne svou ránu, hynu pod tvou pádnou rukou! 12 Když někoho za nepravost napomínáš tresty, rozkládáš jak mol to, po čem dychtil. Člověk je jen vánek. 13 Hospodine, vyslyš mou modlitbu, přej mi sluchu, když o pomoc volám, nebuď k mému pláči hluchý. Vždyť jsem u tebe jen hostem, příchozím, jako všichni otcové moji. 14 Odvrať ode mne svůj pohled, abych okřál, dřív než odejdu a nebudu již.
Žalm 39
Новий Переклад Українською
od Biblica1Керівнику хору. Псалом Давидів.2Непохитно я надіявся на ГОСПОДА, і Він прихилився до мене й почув моє волання.3Він підняв мене зі згубної ями, із багнистої трясовини. Він поставив мої ноги на скелі, непохитними зробив мої стопи.4І вклав Він в уста мої нову пісню – хвалу нашому Богові. Багато хто побачить це й наповниться страхом, і на ГОСПОДА покладатися буде.5Блаженний той, хто поклав свою надію на ГОСПОДА й хто не звертається до пихатих і схильних до брехні.6Численні чудеса, які Ти, ГОСПОДИ, Боже мій, здійснив, і задуми Твої щодо нас! Немає того, хто став би нарівні з Тобою! Я сповіщав би та розповідав про них, та настільки численні вони, що не переповісти.7Не забажав Ти ані жертви, ані дару, та вуха мої зробив чуйними.[1] Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав. (Žd 10,5)8Тоді сказав я: «Ось я прийшов, у сувої книги написано про мене.9Я бажаю виконати Твою волю, мій Боже, і Закон Твій у нутрі моєму».10Я звіщав правду у великому зібранні; вуст своїх я не стуляв – Ти, ГОСПОДИ, знаєш.11Праведність Твою я не приховував у моєму серці, говорив про вірність Твою й спасіння Твоє. Не затаїв я милості й істини Твоєї перед великим зібранням.12Ти ж, ГОСПОДИ, не стримуй Свого милосердя від мене, Твоя милість та істина нехай завжди мене оберігають.13Бо оточили мене біди – немає їм ліку! Настигли мене беззаконня мої, так що не можу я бачити. Вони стали численнішими за волосся на моїй голові; серце моє завмерло.[2]14Нехай бажанням Твоїм, ГОСПОДИ, буде визволити мене! ГОСПОДИ, поспіши мені на допомогу!15Нехай посоромляться й ганьбою вкриються ті, хто шукає душі моєї, щоб забрати її. Нехай відсахнуться назад і спіткнуться ті, хто бажає мені зла.16Нехай вжахнуться через свій сором ті, що говорять мені: «Ага! Ага!»17Нехай же веселяться й радіють Тобою всі, хто шукає Тебе. Нехай ті, хто любить спасіння Твоє, говорять безупинно: «Звеличився ГОСПОДЬ!»18Я ж принижений та бідний, нехай Владика думає про мене. Ти – Допомога моя і Визволитель мій; Боже мій, не зволікай!