17бо ми неодмінно виконаємо[1] кожне слово, яке вийде з наших уст, щоб приносити ладан цариці неба і приносити їй жертви виливання, — як і робили ми, і наші батьки, і наші царі, і наші володарі в містах Юди та поза Єрусалимом, — і ми наситилися хлібами, і нам було добре, і ми не знали зла.