Psalm 72 | Český ekumenický překlad Новий Переклад Українською

Psalm 72 | Český ekumenický překlad

BOŽE, PŘEDEJ SVÉ SOUDY KRÁLI

1 Šalomounův. Bože, předej své soudy králi a svou spravedlnost královskému synu, 2 aby obhajoval tvůj lid spravedlivě a tvé ponížené podle práva. 3 Hory přinesou lidu pokoj a pahorky spravedlnost. 4 Zjedná právo poníženým z lidu, dá zvítězit synům ubožáka, zdeptá utlačovatele. 5 Budou se tě bát, dokud bude slunce, dokud potrvá měsíc, po všechna pokolení. 6 Sestoupí jak déšť na posečenou louku, jako vláha svlažující zemi. 7 V jeho dnech rozkvete spravedlivý, bude hojný pokoj, dokud nezanikne měsíc. 8 A panovat bude od moře až k moři, od Řeky do dálav země. 9 Divá sběř se před ním bude krčit, prach budou lízat jeho nepřátelé. 10 Králové Taršíše a ostrovů přinesou dary, budou odvádět daň králové Šeby a Seby. 11 Všichni králové se mu budou klanět, všechny národy mu budou sloužit. 12 Vysvobodí ubožáka, jenž volá o pomoc, poníženého, jenž nemá pomocníka. 13 Bude mít soucit s nuzným ubožákem, ubohým zachrání život. 14 Vykoupí je z útisku a od násilí, jejich krev mu bude drahocenná. 15 Ať je živ! Budou mu dávat zlato z Šeby, ustavičně se za něj modlit, žehnat mu neustále. 16 Země bude oplývat obilím, jež se bude vlnit i po vrcholech hor, jeho klasy budou jako libanónské cedry, obyvatelé měst pokvetou jak bylina země. 17 Jeho jméno bude věčné, dokud potrvá slunce, poroste jeho jméno. Budou si jím žehnat, všechny národy ho budou blahoslavit. 18 Buď požehnán Bůh Hospodin, Bůh Izraele; jedině on koná divy. 19 Buď navěky požehnáno jeho slavné jméno, celou zemi nechť naplní jeho sláva! Amen, amen. 20 Končí modlitby Davida, syna Jišajova.
Новий Переклад Українською
1 Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем! 2 А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи, 3 коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих! 4 Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям. 5 Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх. 6 Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати. 7 Вирячилися від жиру їхні очі – збулися в них розбещені задуми серця. 8 Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення. 9 На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає. 10 Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду* повною мірою. 11 Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього? 12 Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!» 13 Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки? 14 Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку. 15 Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх. 16 І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх. 17 Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець. 18 Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і потім штовхаєш їх до загибелі.* 19 Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху! 20 Як сновидіння зникає після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.* 21 Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися, 22 тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою. 23 Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у Своїй руці. 24 Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу. 25 Хто є в мене на небі, крім Тебе? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу! 26 Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог! 27 Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає вдалині від Тебе. 28 А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря ГОСПОДА мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.