2 Коринтян 7

Українська Біблія LXX УБТ

1 Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від усякої нечистоти тіла та духа, звершуючи святі справи в Божому страху. (1Пет 1:17; 2Пет 1:4; 1Ів 3:3)2 Зробіть місце для нас. Ми нікого не скривдили, нікому не нашкодили, нікого не використали. (2Кор 6:12)3 Не на осуд кажу, бо раніше сказав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж разом жити. (2Кор 3:2; 2Кор 6:11; флп 1:7)4 Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю. (2Кор 8:24; Флм 1:7)5 Бо коли ми прийшли до Македонії, наше тіло не мало жодного спочинку, ми в усьому бідували: зовні — боротьба, усередині — страх. (Дії 20:1; 2Кор 2:13; 2Кор 4:8; 2Кор 8:13; 2Сол 1:7)6 Але Бог — Той, Хто втішає покірних, — потішив нас приходом Тита, (Дії 28:15; 2Кор 1:3; 2Кор 2:13)7 і не лише його приходом, а й утіхою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів. (1Сол 3:6)8 Бо хоч і засмутив я вас посланням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, засмутило вас; (2Кор 2:2)9 тепер я радію не тому, що ви були засмучені, а тому, що засмутилися на покаяння. Бо ви по-Божому засмутилися, щоб ні в чому не зазнати втрати через нас. (2Кор 2:7)10 Адже смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спричиняє смерть. (2Кор 2:16)11 Саме це засмучення по-Божому, — дивіться, яку старанність у вас викликало, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими в справі. (2Кор 2:5; 2Кор 11:2)12 А коли я і написав вам, то не через того, хто скривдив, і не задля скривдженого, а щоб ваша турбота про нас виявилася для вас перед Богом. (2Кор 2:9)13 Тому ми втішилися. При нашій радості ми ще значно більше втішилися радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. (1Кор 16:18; 2Кор 2:13)14 Тож коли я перед ним чимось похвалився вами, то не був засоромлений, але оскільки все, про що ми говорили, є правдою, то й те, чим ми хвалилися перед Титом, виявилося правдою. (2Кор 8:24)15 А його серце дуже прихильне до вас, коли згадує про послух усіх вас, як ви зі страхом і трепетом прийняли його. (Пс 2:11; 2Кор 2:9; Еф 6:5; флп 2:12)16 Радію, що в усьому можу покластися на вас.