від Ukrainian Bible Society1У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав свої сили і пішов до Мідії, щоб придбати собі поміч, аби воювати проти Трифона.2І Арсакис, цар Персії і Мідії, почув, що Димитрій увійшов до його околиць, і послав одного зі своїх володарів, щоби його схопити живим.3І він пішов, і розбив табір Димитрія, схопив його і привів його до Арсака, і помістив його до в’язниці.4І земля спочила всі дні Симона, і він шукав добра для свого народу, і їм була до вподоби його влада та його слава всі дні.5І з усією його славою він узяв Йоппію на пристань і зробив вхід для морських островів.6І він поширив границі своєму народові, скріпив околиці7й зібрав велику кількість полонених і заволодів Ґазарою, Ветсуром і твердинею. І він вигубив з неї нечистоти, і не було нікого, хто йому противився б.8І вони обробляли свою землю з миром, і земля давала свої плоди, і дерева рівнин — свій плід.9Старійшини сиділи в долинах, усі спільно говорили про добро, і молоді одягнулися славою і одежею війни.10До міст приносили їжу, і він поставив у них скріплювальний посуд, аж доки не прославилося ім’я його слави аж до краю землі.11Він зробив мир на землі, і Ізраїль зрадів великою радістю.12І кожний осів під своїм виноградником і своєю смоківницею, і не було нікого, хто лякав би їх.13І не було війни в них на землі, і царі побилися в ті дні.14І він скріпив усіх пригнічених свого народу. Він шукав за законом і вигубив кожного беззаконника та злого.15Він прославив святе і наповнив посуд святих.16І почулося в Римі, що помер Йонатан, і аж до Спарти, і вони були сильно засмучені.17А коли почули, що Симон, його брат, став замість нього первосвящеником, і що він керує країною і містами, що в ній,18то написали до нього на мідних таблицях, щоб відновити з ним дружбу і союз, який склали з Юдою і Йонатаном, його братами.19І вони були прочитані перед збором в Єрусалимі.20Ось це — відпис листів, які послали спартіяти: Володарі спартіятів і місто Симонові, великому священикові, старійшинам, священикам і решті юдейського народу, братам, радіти!21Старійшини, послані до нашого народу, сповістили нам про вашу славу і шану, і ми зраділи їхнім приходом.22І ми ще записали те, що ними сказане, до порад народу так: Нуминій, син Антіоха, і Антіпатр, син Ясона, юдейські старійшини, прийшли до нас, відновляючи ту дружбу, що з нами.23І народові приємно було прийняти мужів славно і поставити відпис їхніх слів у призначених народом книгах, щоб народ спартіятів мав пам’ять. А цей відпис написали Симонові первосвященикові.24Після цього послав Симон Нуминія до Риму, що мав великий золотий щит вагою в тисячу мін[1], аби укласти з ними союз.25А коли народ почув ці слова, вони сказали: Яку милість віддамо Симонові та його синам?26Адже скріпив нас він, його брати і дім його батька, і відбив від них ворогів Ізраїля. І вони поставили йому свободу, і записали на мідних таблицях, і поставили на стовпах на горі Сіон.27Ось це відпис напису: Вісімнадцятого елула, сто сімдесят другого року, і це третій рік за Симона, великого первосвященика, в асарамелі[2],28на великому зборі священиків, народу, володарів народу і старійшин країни об’явлено нам:29Оскільки багато разів були війни в країні, а Симон, син Маттатія, син із синів Йоаріва, і його брати піддавали себе небезпеці й стали проти ворогів свого народу, щоб були збережені їхні святощі та закон, і великою славою вони прославили свій народ.30І Йонатан зібрав свій народ, і став для них первосвящеником, і переставився до свого народу,31і їхні вороги вчинили раду, щоб увійти до їхньої країни, аби знищити їхню країну і простягнути руки на їхні святощі.32Тоді встав Симон і воював за свій народ, і видав на потреби багато зі свого, і озброїв мужів сили свого народу, і дав їм заплату,33і скріпив міста Юдеї та Ветсуру, що на горах Юдеї, де раніше була ворожа зброя, і поставив там охорону юдейських мужів.34І він скріпив Йоппію, що біля моря, і Ґазару, що в околицях Азоту, в якій раніше жили вороги, і там він поселив юдеїв, і поставив у них те, що було потрібне, аби це виправити.35І народ побачив вірність і славу Симона, яку він задумав зробити своєму народові, і вони поставили його своїм володарем і первосвящеником, бо він зробив це все та справедливість і віру, яку зберіг до свого народу, і він будь-яким способом намагався звеличити свій народ.36І в його днях щастило його рукам, щоб вигубити народи з їхньої країни, і тих, що в місті Давида, що в Єрусалимі, які собі зробили твердиню, з якої виходили і опоганювали довкола святих і чинили велике зло для чистоти.37І він поселив у ній мужів юдеїв, і зміцнив її на укріплення країни та міста, і підняв вгору стіни Єрусалима.38І цар Димитрій після цього надав йому первосвященство,39і зробив його своїм другом, і прославив його великою славою.40Бо він почув, що римляни називають юдеїв друзями, союзниками і братами, і що славно зустріли послів Симона,41і що зволили юдеї та священики, щоб Симон був їм за володаря і первосвященика навіки, аж доки не встане вірний пророк.42І він буде над ними полководцем, і щоб він забажав через це поставленим бути над святими, над їхніми ділами, над країною, над зброєю і над твердинями,43і щоб він дбав про святих, і щоб усі його слухалися, і щоб писали від його імені всі листи в країні, і щоб він одягався в багряницю і позолочений одяг.44І нікому з народу і священиків не буде дозволено відректися чогось із цих і заперечити тому, що ним сказане, і скликати збір у країні без нього, і одягатися в багряницю, і носити золоту защіпку.45А хто тільки вчинить проти цього чи відкине щось із цих, буде винний.46І весь народ зволив покласти, щоб Симон чинив згідно із цими словами.47І Симон прийняв і зволив бути первосвящеником, і бути вождем, і головою юдейського народу та священиків, і головувати над усіма.48А це письмо сказали поставити на мідних таблицях і поставити їх у притворі святих на видному місці,49а відписи з них поставити в скарбниці, щоб мав Симон і його сини.