from Ukrainian Bible Society1А для Твоїх побожних було велике світло. Їхній голос, чуючи, та вигляду не бачачи, оскільки й ті не потерпіли, назвали блаженними,2бо тим, що зазнали образу, хоч не за вчинки зла, дякували і молилися, щоб прийшла милість.3Задля цього Ти подав вогнем палаючий стовп, як вождя невідомого походу, і нешкідливе сонце для шляхетного мандрування.4Адже вони, що замкнені, стерегли Твоїх синів, через яких нетлінне світло закону мало бути подане вікові, гідні бути позбавленими світла, щоб їх стерегли в темряві.5Коли вони радили вбити немовлят побожних, і коли одна дитина була відкладена і врятувалася, Ти на їхнє оскарження забрав безліч дітей, і Ти одностайно вигубив у великій воді.6Та ніч наперед стала відома нашим батькам, щоб раділи, знаючи впевнено, яким клятвам повірили.7Від Твого народу прийнято спасіння праведних і вигублення ворогів.8Адже чим Ти помстився на ворогах, цим, прикликавши, нас Ти прославив.9Бо скрито приносили жертву побожні раби добрих і в однодумності заповідали закон Божественного характеру, щоб вони так прийняли святощі добра і зла, вже наперед співаючи батьківські похвали.10А напроти зазвучав немилозвучний крик ворогів, і розносився плаксивий голос тих, що оплакували дітей.11І раб разом із володарем, мучений подібною помстою, і простий із царем, — терплячи те саме,12усі ж однаково мали — незліченних мертвих в одному смертному імені. Бо не вистачало живих для поховання, тому що в одну хвилину їхній найшляхетніший рід був знищений.13Коли вони в усе не вірили через чародійство, через знищення первородних визнали, що народ є Божим сином.14Бо коли тиха мовчанка охопила все, і ніч у власному поспіху була при півночі,15прийшло Твоє всесильне слово з неба, із царських престолів, строгий вояк посеред землі вигублення, несучи Твій нелицемірний наказ, як гострий меч,16і, піднявшись, наповнив усе смертю; і він сягав аж до неба, хоча стояв на землі.17Тоді раптово привиди страшних снів їх перелякали, і постали несподівані страхи,18і кожний, кудись кинений напівживим, об’являв, з якої причини помирав.19Бо сни, що їх лякали, це вказали наперед, щоб не були несвідомі, через що гинуть, терплячи зло.20Випробування смерті доторкнулося і до праведних, і в пустелі було побиття багатьох. Але недовго продовжувався гнів.21Бо непорочний чоловік, поспішивши, воював, принісши зброю власного служіння, молитву і надолуження ладану. Він став напроти гніву і поклав кінець нещастю, показавши, що є Твоїм рабом.22А поборов він гнів не силою тіла, не силою зброї, але підкорив мучителя, згадуючи слова клятви батьків і завіту.23Бо вже як разом купами полягли, він, ставши між мертвими, обірвав напад і обірвав дорогу до живих.24Бо на довгому одязі був увесь світ, і слава батьків на чотирьох рядах різьблених каменів, і Твоя величність на діадемі його голови.25Перед цими губитель відступив, цього побоявся. Бо одна проба гніву була достатня.