від Ukrainian Bible Society1Знову хтось, готуючись плисти і бажаючи пройти бурхливі хвилі, прикликає дерево, що слабше від того корабля, що його несе.2Бо ж саме бажання користі придумало, а мудрість митця зробила.3Твоя ж, Батьку, передбачливість провадить, бо Ти дав і в морі дорогу, і серед хвиль певну стежку,4показуючи, що можеш з усього спасти, хоч як і без уміння хтось прийде.5А Ти хочеш, щоб діла Твоєї мудрості не були порожні. Через це і маленькому дереву люди довіряють душі й, проходячи хвилі, корабликом спасаються.6Адже і на початку, коли були винищені горді велетні, надія світу проваджена Твоєю рукою, втікши в кораблику, залишила вікові насіння буття.7Бо благословиться дерево, через яке буває праведність.8Та прокляте, зроблене руками, — воно саме і той, хто його зробив, бо він зробив, а воно, тлінне, назване богом.9Адже однаково зненавиджені Богом і безбожний, і його безбожність.10Тож зроблене мучитиметься з тим, хто зробив.11Через це й на ідолах народів будуть відвідини, бо між Божими створіннями стали гидотою і на спокусу душам людей, і на пастку для ніг безумних.12Адже видумка ідолів — початок розпусти, а винахід їх — це знищення життя.13Бо його як не було від початку, так і не буде до віку.14Адже марнославство людей увійшло у світ, і через це їх кінець став коротким.15Бо батько, виснажений передчасним плачем, як швидко забрано сина, зробивши образ того, що колись був мертвою людиною, тепер вшанував, як бога, і передав підвладним таїнства і обряди.16Пізніше безбожний звичай, закріпившись у часі, зберігається, як закон.17І приписами тиранів вшановуються боввани, яких люди не в змозі вшановувати в обличчя, тому що далеко живуть, здалека відобразивши явний вигляд, зробили образ шанованого царя, щоб ревно вшановувати — відсутнього, як присутнього.18А на розповсюдження вшанування і незнання наштовхнула любов митця до слави.19Бо ж він, швидко бажаючи вгодити тому, хто має владу, намагався вмінням якнайкраще передати подобу.20І безліч людей притягнуто красою праці, — того, кого недавно шанували, як чоловіка, тепер вважають богом.21І це стало пасткою для життя, бо люди, служачи чи обставинам, чи тиранству, передали виключне ім’я каменю і дереву.22А пізніше вони не задовольнялися блуканням у пізнанні Бога, але й, живучи у великій війні незнання, це зло назвали миром.23Бо чи звершуючи обряди дітовбивства, чи скриті таїнства, чи проводячи безумні святкування дивних обрядів,24вони більше не зберігають чистими ні життя, ні шлюби, а один на другого або засідаючи вбиває, або в розпусті завдає болю.25А все змішалося: кров і вбивство, крадіжка і обман, тління, невірність, замішання, заклинання,26заколот добра, забуття ласкавості, опоганення душ, зміна роду, безпорядок шлюбів, перелюб і розпуста.27Адже вшанування безіменних ідолів — початок усього зла, причина і кінець.28Бо коли веселяться, вони — безумні, коли пророкують — то обману, як живуть — то неправедно або швидко заклинають.29Адже поклавши віру на бездушних ідолів, зле клянучись, не очікують отримати відплату.30Та на них обох прийде справедливе, бо погане подумали про Бога, сприйнявши ідолів, і неправедно поклялися в обмані, зневажаючи праведність.31Адже не сила того, чим клялися, але суд грішників завжди приходить за переступ неправедних.