1І Він прийшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав суху руку. (Мт 12:9; Лк 6:6; Лк 14:1)2Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити.3І каже чоловікові, який мав суху руку: Стань посередині.4А їх запитує: У суботу годиться робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити? Вони ж мовчали. (Як 4:17)5І, глянувши на них з обуренням, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув — і його рука стала здоровою. (Мр 3:34; Мр 5:32; Мр 6:52; Мр 8:17; Мр 10:23; Ів 11:33; Ів 12:40; Рим 11:25; Еф 4:18)6І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами[1] зібрали раду проти Нього, як Його погубити. (Мр 8:15; Мр 12:13)
Великий натовп супроводжує Ісуса
7А Ісус відійшов зі Своїми учнями до моря, і багато людей пішло за Ним з Галилеї та з Юдеї, (Мт 4:23; Мт 12:15; Лк 6:17)8з Єрусалима та з Ідумеї, із Зайордання, з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив Він, зібрався до Нього. (Мр 7:24)9І сказав Своїм учням приготувати човен, щоб народ не тіснив Його; (Мр 4:1; Мр 5:24)10бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися. (Мт 15:30; Мр 1:41)11І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: Ти — Син Божий! (Мт 8:29; Мр 5:7; Лк 4:41)12Та Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його. (Мт 8:4)
Дванадцять апостолів
13Ісус вийшов на гору і закликав тих, кого Сам хотів, і вони прийшли до Нього. (Мт 10:1; Лк 6:12)14Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, аби були з Ним, і щоби посилати їх проповідувати, (Мр 5:18)15і щоб вони мали владу виганяти бісів. (Мр 6:7)16Він призначив дванадцятьох і дав Симонові ім’я Петро, (Мр 14:37; Ів 1:42)17а Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав ім’я Воанергес, тобто сини грому; (Мт 4:21; Лк 9:54)18і Андрія, і Филипа, і Вартоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта, (Мт 9:9; Мр 2:14; Ів 11:16)19і Юду Іскаріотського, який і видав Його.
Суперечка про Ісусову владу
20І приходить додому; і знову збирається натовп, тож не мали вони змоги навіть хліба попоїсти. (Мр 2:2)21Коли Його рідні почули, то вийшли, щоби забрати Його, бо говорили, що Він не в Собі. (Пс 68:9; Лк 8:19; Ів 10:20)22А книжники, які поприходили з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула[2] і що бісівським князем бісів виганяє. (Мт 9:34; Мт 12:24; Мр 7:1; Лк 11:15)23Покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти? (Мр 4:2)24І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство;25і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім;26і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він устояти, але то йому кінець.27Ніхто не може пограбувати майно сильного, удершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, — і лише тоді пограбує його дім.28Запевняю[3] вас, що всі гріхи й богозневага простяться людським синам, хоч скільки б вони не зневажали, (Мт 12:31; Лк 12:10)29а хто буде зневажати Святого Духа, той не матиме прощення довіку, а підпаде під вічний осуд.30Оскільки вони казали: Він має нечистого духа! (Мр 3:22)
Мати та брати Ісуса
31Його мати та Його брати прийшли і, стоячи надворі, послали по Нього, щоби покликати Його. (Мт 12:46; Лк 8:19)32А довкола Нього сидів натовп. І переказували Йому: Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри надворі шукають Тебе. (Мр 6:3)33А Він у відповідь їм каже: Хто Моя мати та Мої брати?34І, поглянувши довкола Себе на тих, які сиділи, каже: Ось Моя мати та Мої брати! (Мр 3:5; Ів 20:17)35Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати. (Мт 7:21)