1Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли. (Мт 12:1; Мр 2:23)2А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу? (Ів 5:10)3У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?4Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?5І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Ісус оздоровляє в суботу
6І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку. (Мт 12:9; Мр 3:1)7Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього. (Лк 14:1; Лк 20:20)8А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став. (Лк 5:22)9Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити? (Лк 14:3)10Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].11А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Покликання дванадцятьох апостолів
12Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. (Мт 10:1; Мр 3:13; Лк 9:28)13А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами: (Ів 6:70; Дії 1:2; Дії 1:13)14Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія,15Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом[1], (Мт 9:9)16Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником. (Ів 14:22)
Ісус навчає і зціляє
17Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона, (Мт 4:24; Мр 3:7; Лк 5:17; Лк 19:37; Ів 6:60; Ів 6:66)18які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.19І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх. (Мт 9:20; Лк 5:17)
Принципи щасливого життя
20А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. (Мт 5:2; Як 2:5)21Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся. (Пс 125:5; Об 7:16)22Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського. (Мт 10:22; Ів 15:19; Як 2:7; 1Пет 4:14)23Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки. (Дії 5:41; Дії 7:52; Як 1:2; 1Пет 4:13)24Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху. (Мт 19:23; Як 5:1)25Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. (Як 4:9)26Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.
Любіть своїх ворогів
27Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; (Мт 5:39; Лк 1:71; Лк 6:35)28благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас. (1Пет 3:9)29Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.30Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.31Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само. (Мт 7:12)32А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. (1Пет 2:19)33І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.34Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.35Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих. (Пс 24:8; Пс 85:5; Лк 1:76; Лк 6:27)36Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. (Мт 5:48)
Не судіть
37Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам; (Мт 7:1; Мт 18:18)38давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам. (Мт 7:2)39І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? (Мт 15:14; Лк 5:36)40Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. (Мт 10:24)41Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш?42[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Чим переповнене серце, те промовляють уста
43Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід. (Мт 7:16; Мт 12:33)44Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.45Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Будьте виконавцями Божого Слова
46Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу? (Мт 7:21)47Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний: (Мт 7:24)48він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.49А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!