Луки 13

Українська Біблія LXX УБТ

1 Тим часом прийшли деякі й розповіли Йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. (Дії 5:37)2 У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців? (Ів 9:2)3 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете. (Пс 7:13)4 Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі? (Ів 9:7; Ів 9:11)5 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете!6 І Він розповів таку притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. (Пс 79:9; Мт 3:10; Мт 21:19; Лк 5:36)7 Тож сказав він виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, — нащо землю даремно займає?8 А той у відповідь каже йому: Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною,9 то, може, наступного року зродить плід, а коли ні, зрубаєш її!10 І навчав Ісус в одній із синагог у суботу. (Лк 4:31)11 Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.12 Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від своєї недуги!13 Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога. (Мт 9:18; Лк 2:20; Лк 4:39)14 У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: Є шість днів, в які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня.15 Та Господь відповів йому і сказав: Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати? (Лк 14:5)16 А цю дочку Авраама, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день? (Мт 18:8; Мр 7:35; Лк 3:8; Лк 8:29; 2Кор 12:7)17 І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив.18 А Він промовив: До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю? (Мт 13:31; Мр 4:30)19 Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і кинула у свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його гілках. (Пс 103:12)20 І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство? (Мт 13:33)21 Подібне воно до закваски, яку бере жінка, кладе в три мірки[1] борошна, доки не вкисне все! (1Кор 5:6)22 І проходив Ісус містами й селами, і навчав, ідучи в Єрусалим. (Лк 9:51)23 Сказав Йому хтось: Господи, чи мало є тих, які спасаються? Він відповів їм: (1Кор 1:18)24 Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе. (Мт 7:13; 1Тим 6:12)25 Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А Він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є! (Мт 25:11)26 Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах. (Мт 7:22)27 А Він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене всі, які чините беззаконня! (Пс 6:9; Мт 25:12)28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. (Мт 8:11)29 І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і сядуть у Царстві Божому. (Пс 106:3; Лк 14:15; Лк 22:16; Об 21:13)30 І ось, є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми! (Мт 19:30)31 У той час підійшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.32 А Він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові[2]: Ось Я виганяю бісів і оздоровляю сьогодні й завтра, а третього дня закінчу.33 Усе ж таки сьогодні та завтра, а наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом. (Мт 16:21; Мр 6:4)34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — та ви не захотіли! (Пс 90:4; Мт 21:34; Мт 23:37)35 Тому залишається вам дім ваш [порожнім]. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! (Пс 68:26; Пс 117:26; Мт 3:11)