1Ісус пішов на Оливну гору. (Lu 21:37)2Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх. (Mr 2:13)3А книжники[1] й фарисеї[2] привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,4кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.5У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?6Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги]. (Mt 22:15; Lu 6:7; Joh 6:6)7Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! (Ro 2:1; Ro 2:22)8І знову, схилившись, писав по землі.9Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині. (Mt 22:22)10Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?11Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши. (Joh 5:14)
Ісус — Світло для світу
12Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя. (Mt 5:14; Joh 1:4; Joh 1:9; Joh 9:5; Joh 11:10; Joh 12:35; Joh 12:46; Php 2:15; 1Th 5:5; 1Jo 2:1; 1Jo 2:11)13Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим. (Joh 5:31)14У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. (Joh 8:21; Joh 9:29)15Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. (Joh 3:17; Joh 5:22; Joh 7:24)16А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем. (Joh 5:30; Joh 8:29; Joh 16:32)17У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. (Mt 18:16; Mt 26:60; Heb 6:18; 1Jo 5:7; Re 11:3)18Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець! (Joh 5:32; Joh 5:37)19Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. (Mt 11:27; Joh 7:28; Joh 8:55; Joh 14:7; Joh 15:21; Joh 16:3)20Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час. (Mr 12:41; Joh 7:30)
Ісус робить те, що до вподоби Отцю
21Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти! (Joh 7:34; Joh 8:24; Joh 16:9)22Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти? (Joh 7:35)23А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу. (Joh 3:31; Joh 17:16)24Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах. (Joh 8:21; Joh 8:28; Joh 8:58; Joh 13:19)25А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам. (Joh 1:19)26Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув. (Joh 3:11; Joh 3:33; Joh 3:34)27Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.28Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю. (Joh 1:51; Joh 3:11; Joh 3:14; Joh 5:19; Joh 5:30; Joh 7:17; Joh 7:28; Joh 8:24; Joh 8:42; Joh 14:10)29Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби! (Joh 8:16)30Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього. (Joh 7:31)
Істина вільними вас зробить
31Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями (Joh 15:7; Joh 15:14; Ac 11:23; 2Jo 1:9)32і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! (Joh 8:36)33Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними? (Lu 3:8; 1Jo 2:21)34Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха. (Ro 6:16; Ro 6:20; 2Pe 2:19; 1Jo 3:8)35Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки. (Joh 12:34; Ga 4:30)36Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні. (Joh 8:32; Ro 6:18; Ro 6:22; Ro 8:2; 1Co 7:23; 2Co 3:17; Ga 5:1)37Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас. (Joh 5:18)38Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька. (Joh 3:11)
Діти Авраама і діти диявола
39У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові; (Lu 3:8; Ro 4:12; Ga 3:14)40нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив. (Ps 14:2; Joh 3:11; Joh 5:18)41Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!42Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. (Joh 8:28; Joh 14:15; Joh 16:27; 1Jo 5:1)43Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. (Mt 12:34; Joh 5:44; Joh 6:60; Joh 12:39; Ro 8:7; 1Co 2:14)44Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. (Ac 13:10; 1Pe 5:8; 1Jo 3:8; 1Jo 3:10; 1Jo 3:15)45А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені. (Lu 22:67; Joh 6:64; Joh 8:40; Ga 4:16)46Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите? (Joh 3:18; Joh 7:18; Joh 18:37; 2Co 5:21; Heb 4:15; 1Pe 2:22; 1Jo 3:5)47Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога! (1Jo 2:16; 1Jo 3:10; 1Jo 4:3; 1Jo 4:4; 1Jo 4:6; 1Jo 5:19)48Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш? (Joh 4:9; Joh 10:20)49Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.50Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить. (Joh 5:45; Joh 7:18; 1Pe 2:23)
52Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи. (Mt 16:28; Joh 10:20; Ac 2:29)53Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш? (Joh 4:12)54Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог; (Joh 7:18; Joh 13:32; Joh 16:14; Joh 17:5)55ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово. (Joh 8:19)
Христос був до Авраама
56Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів! (Mt 13:17; Lu 17:22; Joh 12:41; Heb 11:13; 1Pe 1:8)57На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?58Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є! (Joh 8:24)59Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі]. (Lu 4:29; Joh 10:31; Joh 10:39; Joh 11:8; Joh 12:36)