від Ukrainian Bible Society1І сталося в рік, коли помер цар Озія, я побачив Господа, Який сидів на високому і піднесеному престолі, і дім, сповнений Його слави.2І серафими стояли довкола Нього, шість крил в одного і шість крил у другого: двома вони покривали обличчя, двома покривали ноги і двома літали.3І вони вигукували один до другого, і казали: Святий, святий, святий Господь Саваот! Уся земля наповнена Твоєю славою!4І від голосу, яким вони гукали, піднялися одвірки, і дім наповнився димом.5І я сказав: О, я нещасний, бо я уражений, адже, будучи людиною і маючи нечисті уста, і я живу посеред народу, який має нечисті уста, та я на власні очі побачив Господа, царя Саваота.6І до мене був посланий один із серафимів, і він мав у руці вугілля, яке взяв щипцями з жертовника,7і доторкнувся до моїх уст, кажучи: Ось це доторкнулося до твоїх губ і забере твої беззаконня, і очистить твої гріхи!8І я почув голос Господа, Який промовляв: Кого пошлю, і хто піде до цього народу? І я сказав: Ось я! Пошли мене!9А Він промовив: Піди і скажи цьому народові: Ви будете слухати й слухати[1], та не зрозумієте, будете дивитися й дивитися[2], та не побачите!10Адже розтовстіло серце цього народу, і своїми вухами тяжко чують, і прижмурили свої очі, щоби часом не побачили очима, не почули вухами, не зрозуміли серцем і не навернулися, — щоб я їх не оздоровив.11І я запитав: Аж доки, Господи? А Він сказав: Аж доки не будуть спустошені міста, щоб не були заселені, і доми, щоб не було людей, і земля залишиться пусткою.12І після цього Бог відішле далеко людей, а ті, хто залишився на тій землі, розмножаться.13І ще є на ній десята частина, і знову буде на пограбування, як модрина і як жолудь, коли відпаде від своєї шляпки.
1El año de la muerte del rey Uzías, vi al Señor excelso y sublime, sentado en un trono; las orlas de su manto llenaban el templo.2Por encima de él había serafines, cada uno de los cuales tenía seis alas: con dos de ellas se cubrían el rostro, con dos se cubrían los pies, y con dos volaban.3Y se decían el uno al otro: «Santo, santo, santo es el SEÑOR Todopoderoso; toda la tierra está llena de su gloria».4Al sonido de sus voces, se estremecieron los umbrales de las puertas y el templo se llenó de humo.5Entonces grité: «¡Ay de mí, que estoy perdido! Soy un hombre de labios impuros y vivo en medio de un pueblo de labios blasfemos, ¡y no obstante mis ojos han visto al Rey, al SEÑOR Todopoderoso!»6En ese momento voló hacia mí uno de los serafines. Traía en la mano una brasa que, con unas tenazas, había tomado del altar.7Con ella me tocó los labios y me dijo: «Mira, esto ha tocado tus labios; tu maldad ha sido borrada, y tu pecado, perdonado».8Entonces oí la voz del Señor que decía: ―¿A quién enviaré? ¿Quién irá por nosotros? Y respondí: ―Aquí estoy. ¡Envíame a mí!9Él dijo: ―Ve y dile a este pueblo: »“Oíd bien, pero no entendáis; mirad bien, pero no percibáis”.10Haz insensible el corazón de este pueblo; embota sus oídos y cierra sus ojos, no sea que vea con sus ojos, oiga con sus oídos, y entienda con su corazón, y se convierta y sea sanado».11Entonces exclamé: ―¿Hasta cuándo, Señor? Y él respondió: «Hasta que las ciudades queden destruidas y sin habitante alguno; hasta que las casas queden deshabitadas, y los campos, asolados y en ruinas;12hasta que el SEÑOR haya enviado lejos a todo el pueblo, y el país quede en total abandono.13Y, si aún queda en la tierra una décima parte, esta volverá a ser devastada. Pero, así como al talar la encina y el roble queda parte del tronco, esa parte es la simiente santa».