Ісаї 57 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Подивіться, як загинув праведний, і ніхто не приймає цього до серця, тож праведні мужі забираються, і ніхто не розуміє. Адже праведного забрано від присутності неправедності. 2 Його гробниця буде в мирі, — його забрано з-поміж людей. 3 Ви ж прийдіть сюди, беззаконні сини, нащадки тих, хто порушує подружню вірність, покоління розпусниці. 4 У чому ви отримали насолоду? І на кого ви відкрили ваші уста? І на кого ви накинулися вашим язиком? Хіба ви не є дітьми знищення, беззаконне потомство? 5 Ті, хто молиться до ідолів під розлогими деревами, ріжуть у жертву своїх дітей у долинах серед каміння. 6 Це — твоя частка, такий твій спадок, і їм ти приносила жертви виливання, і для них ти звершувала жертвоприношення. Отже, хіба не буду Я обурений цим? 7 На високій і піднесеній горі, там твоя постіль, і там ти приносила жертви. 8 І за одвірками твоїх дверей ти поставила свої пам’ятники. Ти сподівалася, що коли відійдеш від Мене, матимеш щось більше. Ти полюбила тих, хто лежав з тобою, 9 і ти в надмірі чинила з ними свою розпусту, і численними зробила тих, які далеко від тебе, і ти послала послів поза твої границі, і ти відвернулася, та була впокорена аж до аду. 10 Ти втомилася своїми довгими мандрівками, та не сказала: Спочину для відновлення сили. Оскільки ти це робила, то через це ти не молилася до Мене. 11 Кого, остерігаючись, ти налякалася, і обманювала Мене, і не пам’ятала про Мене, і не взяла ти Мене ні до свого серця, ні до розуму? І Я, бачачи тебе, Я не звертав уваги, тож ти Мене не побоялася. 12 Тож я сповіщаю Мою праведність і твоє зло, яке тобі не допоможе. 13 Коли закличеш, нехай вони тебе помилують у твоїй скорботі. Адже цих усіх підхопить вітер і віднесе буря. А ті, хто тримається Мене, здобудуть землю і успадкують Мою святу гору. 14 І говоритимуть: Очистіть перед ним дороги, заберіть перепони з дороги Мого народу, — 15 так говорить Всевишній Господь, Який живе на висотах навіки, Святий, серед святих Його Ім’я, Всевишній Господь, Який спочиває серед святих і дає терпеливість тим, хто занепав духом, і дає життя тим, які мають розбите серце! 16 Не вічно каратиму вас і не завжди триматиму гнів на вас! Адже від Мене вийде дух, — Я ж створив усе, що дихає! 17 Через гріх Я його трохи засмутив, і Я його уразив, і Я відвернув Своє обличчя від нього, і він був засмучений, і пішов засмучений своїми дорогами. 18 Я побачив його дороги, і Я його зцілив, і Я його потішив, і дав йому правдиву потіху, — 19 мир на мир тим, хто є далеко і близько. І сказав Господь: Зцілю їх! 20 Неправедні так і носитимуться хвилями і не зможуть спочити. 21 Не треба радіти безбожним, — сказав Господь Бог.

Nueva Versión Internacional (Castellano)

від Biblica

1 El justo perece, y a nadie le importa; mueren tus siervos fieles, y nadie comprende que mueren los justos a causa del mal. 2 Los que van por el camino recto mueren en paz; hallan reposo en su lecho de muerte. 3 «Vosotros, hijos de hechicera, descendientes de adúltero con prostituta, ¡acercaos! 4 ¿De quién queréis burlaros? ¿A quién le hacéis muecas y le sacáis la lengua? ¿Acaso no sois una panda de rebeldes y una descendencia de mentirosos? 5 Entre los robles, y debajo de todo árbol frondoso, dan rienda suelta a su lujuria; junto a los arroyos, y en las grietas de las rocas, sacrifican a niños pequeños. 6 Las piedras lisas de los arroyos serán tu herencia; sí, ellas serán tu destino. Ante ellas has derramado libaciones y has presentado ofrendas de grano. Ante estas cosas, ¿me quedaré callado? 7 Sobre un monte alto y encumbrado, pusiste tu lecho, y hasta allí subiste para ofrecer sacrificios. 8 Detrás de tu puerta y de sus postes has puesto tus símbolos paganos. Te alejaste de mí, te desnudaste, subiste al lecho que habías preparado; entraste en arreglos con la gente con quienes deseabas acostarte, y contemplaste su desnudez. 9 Acudiste a Moloc y le llevaste aceite de oliva, y multiplicaste tus perfumes. Enviaste muy lejos a tus embajadores; ¡hasta el sepulcro mismo los hiciste bajar! 10 De tanto andar te cansaste, pero no dijiste: “Hasta aquí llego”. Lograste renovar tus fuerzas; por eso no desmayaste. 11 »¿Quién te asustó, quién te metió miedo, que me has engañado? No te acordaste de mí, ni me tuviste en cuenta. ¿Será que no me temes porque guardé silencio tanto tiempo? 12 Yo denunciaré tu justicia y tus obras, y de nada te servirán. 13 Cuando grites pidiendo ayuda, ¡que te salve tu colección de ídolos! A todos ellos se los llevará el viento; con un simple soplo desaparecerán. Pero el que se refugia en mí recibirá la tierra por herencia y tomará posesión de mi monte santo».

Consuelo para los contritos

14 Y se dirá: «¡Construid, construid, preparad el camino! ¡Quitad los obstáculos del camino de mi pueblo!» 15 Porque lo dice el excelso y sublime, el que vive para siempre, cuyo nombre es santo: «Yo habito en un lugar santo y sublime, pero también con el contrito y humilde de espíritu, para reanimar el espíritu de los humildes y alentar el corazón de los quebrantados. 16 Mi litigio no será eterno, ni estaré siempre enojado, porque ante mí desfallecerían todos los seres vivientes que he creado. 17 La codicia de mi pueblo es irritable, por perversa, en mi enojo, lo he castigado; le he dado la espalda, pero él prefirió seguir sus obstinados caminos. 18 He visto sus caminos, pero lo sanaré; lo guiaré y lo colmaré de consuelo. Y a los que lloran por él 19 les haré proclamar esta alabanza: ¡Paz a los que están lejos, y paz a los que están cerca! Yo los sanaré —dice el SEÑOR—, 20 pero los malvados son como el mar agitado, que no puede calmarse, cuyas olas arrojan fango y lodo. 21 No hay paz para los malvados —dice mi Dios—.