2 Маккавеїв 15:37 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 А Никанор, довідавшись, що ті, котрі з Юдою, є в місцях Самарії, наказав з усякою безпекою на них напасти в день відпочинку. 2 Як силою з ним юдеї були змушені йти, вони казали: Не вбивай так жорстоко і по-варварськи, а віддай славу дневі, що дуже вшанований Тим, Хто все бачить святістю. 3 А тричі безбожний запитав, чи є на небі Сильний, що заповів проводити суботній день? 4 Коли ж вони відповіли: Є живий Господь, Він на небі, сильний, Він наказав святкувати сьомий день. 5 А той каже: І я сильний на землі, що наказую взяти зброю і виконати потрібне для царства. Однак він не зміг довершити свою злу раду. 6 І Никанор, піднесений усією гордістю, задумав поставити загальний пам’ятник перемоги над Юдою. 7 А Маккавей безперервно надіявся всякою надією отримати заступництво від Господа, 8 і підбадьорював тих, що з ним, аби не боятися приходу народів, маючи в розумі отриману раніше допомогу, очікувати від Вседержителя з неба допомоги, які їм були раніше, і перемогу, яка тепер їм буде. 9 І, заохочуючи їх із закону і пророків, а пригадавши їм і подвиги, які вони звершили, він їх зробив веселішими. 10 І, розбудивши душами, враз сповістив їм, вказавши на невірність народів і порушення клятв. 11 Озброївши кожного з них не так безпекою щитів і списів, як потіхою добрих слів, і він розповів достовірний сон, яким він усіх розвеселив. 12 Було ж це видіння таке: Онія, колишній первосвященик, гарний і добрий чоловік, тихої поведінки, лагідний у житті та приємний мовою, явно і з дитинства вправний, у всіх чеснотах обізнаний, він, простягнувши руки, молився за всю юдейську спільноту. 13 Пізніше так з’явився чоловік, сивий і осяяний славою, хтось дивовижний і з великою величністю довкола нього, славний. 14 Тоді Онія відповів, промовляючи: Це є братолюбець, що багато молився за народ і святе місто, Божий пророк Єремія. 15 Коли Єремія простягнув правицю, щоб дати Юді золотий меч, то, даючи, він так заговорив: 16 Візьми святий меч, дар від Бога, яким поб’єш ворогів! 17 А потішені дуже гарними словами Юди, які спроможні пробудити до мужності та зробити молоді душі відважними, вони вирішили не отаборитися, а відважно напасти, і, увійшовши з усякою мужністю, розсудити діла, тому що і місто, і святе, і храм були в небезпеці. 18 Бо за жінок і дітей, а ще й братів і рідних їм менше залежало, а найбільший і перший страх був за освячений храм. 19 І ті, що залишилися в місті, не переймалися, турбуючись боєм під відкритим небом. 20 І коли всі вже очікували присуду, що мав настати, і вороги вже наблизилися, і військо було розставлене, і тварини приготовлені на вигідній частині, а кіннота розставлена по крилах, 21 то Маккавей, бачачи прихід безлічі, підготовку різної зброї і розлюченість тварин, піднявши руки до неба, прикликав Того, Хто творить чуда, — Господа, знаючи, що не через зброю, а тільки як Він розсудить, щоб гідним дати перемогу. 22 А промовив він, закликавши таким чином: Ти, Владико, послав Твого ангела за Езекії, юдейського царя, і знищив з табору Сеннахиріма до сто вісімдесяти п’яти тисяч. 23 Тож тепер, Сильний на небі, пошли нам доброго ангела на жах і тремтіння. 24 Нехай величчю Твого рамена жахнуться ті, що з хулою прийшли проти Твого святого народу! Він так промовив. 25 Ті, що з Никанором, пішли з трубами і співами. 26 А ті, що з Юдою, із закликанням і молитвами вступили в бій з ворогами. 27 І руками борючись, а з Богом маючи серця, поклали на землю не менше тридцяти тисяч п’ятсот, сильно зрадівши появою Бога. 28 А закінчивши битву і з радістю повертаючись, довідалися, що Никанор поліг з повною зброєю. 29 Коли був крик і замішання, вони поблагословили Сильного батьківським голосом. 30 І той, хто всім тілом і душею є першою особою для громадян, той, хто протягом життя зберіг любов до співвітчизників, наказав відрубати у Никанора голову і руку з плечем, аби принести до Єрусалима. 31 А прийшовши туди, прикликавши співвітчизників і священиків, і поставивши перед жертовником, він послав по тих, що у твердині. 32 І, показавши голову препоганого Никанора і хульну руку, яку той простягнув проти святого дому Вседержителя і вихвалявся, 33 і, відрізавши язика безбожного Никанора, сказав подробити на частини для птахів, а винагороду за безумство повісити перед храмом. 34 Усі до неба поблагословили славного Господа, кажучи: Благословенний Той, Хто зберіг чистим Своє місце. 35 А голову Никанора він повісив на твердині, — для всіх явний і ясний знак Господньої допомоги. 36 Усі спільним рішенням постановили ніколи не пропустити без святкування цей день, а мати свято на тринадцятий день дванадцятого місяця, що сирійською мовою називається адар, — один день перед Мардохеєвим днем. 37 Тож ось як відбулося те, що пов’язане Никанором, і з тих часів місто було втримано євреями, і тут я закінчу слово. 38 І якщо гарно, належно викладено, я і сам цього бажав. Якщо ж негарно і повільно, — на це я був спроможний. 39 Адже пити саме вино, а також і знову воду, — недобре. А так, як вино, змішане з водою, миле і приємне, дає задоволення, так і прикраса слова веселить слух тих, що слухають твір. Тут же нехай буде закінчення.