1Ось тому, маючи, як помилувані, таке служіння, не втрачаємо відваги. (1Кор 7:25; 2Кор 3:6; Гал 6:9)2Адже ми, відрікшись таємних ганебних діл, не живемо в лукавстві й не перекручуємо Божого Слова, а через виявлення істини доручаємо себе перед Богом кожному людському сумлінню. (1Кор 3:19; 1Кор 4:5; 2Кор 2:17; 2Кор 5:11; 2Кор 5:12; 1Сол 2:3)3Якщо наше Євангеліє закрите, то воно закрите для тих, які гинуть, — (1Кор 1:18; 2Пет 3:16)4для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби [для них] не засяяло світло Євангелія слави Христа, а Він — образ Бога. (Мт 17:1; Ів 12:31; Рим 8:29; 2Кор 3:18; 2Кор 4:6; Кол 1:15; Євр 1:3)5Ми не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж — ваші раби через Ісуса. (Рим 10:9; 1Кор 3:5; 2Кор 1:24)6Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа. (Пс 111:4; 2Кор 4:4; Еф 1:18; 1Пет 2:9)7Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша. (1Кор 4:11; 2Кор 5:1)8У всьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; (2Кор 1:4; 2Кор 1:8; 2Кор 7:5)9нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; (Євр 13:5)10ми завжди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. (Рим 6:8; Рим 8:17; 1Кор 15:31; 2Кор 1:5; 2Кор 4:16; 2Кор 13:4; Гал 6:17; флп 1:20; флп 3:10)11Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. (Рим 8:36; 2Кор 6:9)12Тому смерть діє в нас, а життя — у вас.13Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й говоримо. (Пс 115:1)14Оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. (1Кор 6:14; Еф 5:27)15Адже все — для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. (2Кор 1:6; 2Кор 1:11)16Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день. (Гал 6:9; Еф 3:16; Кол 3:10)17Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, (Ів 16:22; Рим 8:17; Євр 12:11; 1Пет 1:6)18оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне. (Кол 1:16; Євр 11:1; Євр 11:3)
1Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.2Ми відреклися від прихованих та ганебних учинків, не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.3І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –4для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло над ними світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога.5Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа як Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса[1].6Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»[2], є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.7Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.8Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;9нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.10У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.11Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.12Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.13Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив»[3], ми віримо й тому говоримо, (Пс 115:1)14оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.15Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.16Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.17Адже наше тимчасове й легке страждання приносить нам більш вагоме багатство вічної слави.18Ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.