1Тож я, Павло, сам закликаю вас лагідністю і покірністю Христа, — я, який«покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній — відважний» стосовно вас. (Мт 11:29; 2Кор 10:10; Гал 5:2)2Тож прошу: коли я прийду, то щоб мені не довелося вдатися до сміливості, яку розраховую рішуче виявити щодо деяких, котрі вважають, що ми чинимо по-тілесному. (1Кор 4:21; 2Кор 1:17; 2Кор 10:11)3Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо! (Гал 2:20)4Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми (Рим 13:12; 2Кор 10:8; 2Кор 13:10)5та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові; (Рим 16:26)6ми готові відплатити за будь-який непослух, коли сповниться ваш послух. (2Кор 2:9)7Ви дивитеся на обличчя. Коли хто переконаний, що він належить Христові, тоді нехай сам врахує ось що: як він, так і ми — Христові. (1Кор 1:12)8Якби ж я значно більше хвалився нашою владою, яку дав [нам] Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то не був би засоромлений. (1Кор 5:4; 2Кор 10:4; 2Кор 11:16; 2Кор 12:6; 2Кор 12:19; 2Кор 13:10)9Втім, хай вам не здається, ніби я хочу залякати вас посланнями. (2Пет 3:16)10Адже мої послання, кажуть, «вагомі та сильні», а коли я«особисто присутній, — то немічний», і мова моя жалюгідна. (1Кор 2:3; 2Кор 10:1; 2Кор 11:6)11Та нехай знає такий, що які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ми й на ділі, коли присутні. (2Кор 10:2; 2Кор 12:20; 2Кор 13:2; 2Кор 13:10)
Боже мірило
12Не сміємо судити чи рівняти себе до інших, які вихваляють самі себе; але ті, котрі самі себе міряють по собі та порівнюють себе із собою, не є розумними. (2Кор 5:12)13Ми ж не будемо безмірно хвалитися, але згідно з мірою еталона, що його дав нам Бог як міру, яку застосовуємо і до вас. (Рим 12:3; 2Кор 10:15; Гал 2:9)14Тож не сягаємо занадто, наче ми не досягли вас: адже ми досягли вас Євангелієм Христа!15Надмірно не хвалимося чужою працею, а маємо надію, що коли у вас зросте ваша віра, ми надміру звеличимося, згідно з нашим взірцем, (Рим 15:20; 2Кор 10:13)16щоби звіщати Євангеліє далеко за вашими околицями, а не хвалитися готовим на чужому полі. (Дії 19:21; Рим 15:23)17Хто ж хвалиться, нехай хвалиться в Господі. (1Кор 1:31)18Бо досвідчений не той, хто сам себе ставить, а той, кого ставить Господь. (Рим 14:8; 2Кор 5:12)
1Я, Павло, особисто закликаю вас із лагідністю і добротою Христа, – я, той хто«покірний, коли присутній» між вами, «а коли відсутній, то сміливий» стосовно вас.2Прошу вас: коли я прийду, не змушуйте мене вдаватися до сміливості, яку я рішуче розраховую проявити щодо тих, хто вважає, що ми живемо по-тілесному.3Адже, живучи в тілі, воюємо не по-тілесному.4І зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна Богом для руйнування фортець. Ми руйнуємо задуми5та кожну зарозумілість[1], яка противиться пізнанню Бога, а також беремо в полон кожну думку на послух Христу.6І ми готові покарати будь-яку непокору, як тільки ваш послух стане довершеним.7Ви дивитеся на зовнішність. Але коли хтось впевнений, що він належить Христу, то нехай візьме до уваги, що ми, як і він, Христові.8І навіть якщо я ще більше вихваляюся нашою владою, яку нам дав Господь для вашого збудування, а не для руйнування, то я за це не буду осоромлений.9Хай вам не здається, що я хочу залякати вас своїми листами.10Адже дехто каже: «Його листи вагомі та сильні, але коли приходить особисто, то він слабкий і слова його незначні».11Така людина нехай врахує те, що якими ми є на слові в листах, коли відсутні, такими ж є і на ділі, коли присутні.12Ми не сміємо судити або прирівнювати себе до тих, що самі себе рекомендують. Вони, вимірюючи себе собою та порівнюючи себе із собою, не є розумними.13Ми ж не будемо хвалитися безмірно, а лише в межах служіння, яке нам визначив Бог, щоб досягнути й вас.14Бо ми не виходимо за ці межі, ніби не досягнули вас, адже ми досягнули і вас Доброю Звісткою Христа.15Ми не хвалимося надмірно чужою працею, а сподіваємося, що, у міру того, як ваша віра зростатиме, зростатимуть і межі нашого служіння серед вас,16щоби звіщати Добру Звістку поза вашими околицями, а не хвалитися зробленим на чужому полі.17«А хто вихваляється, нехай вихваляється в Господі»[2].18Адже схвалений не той, хто сам себе рекомендує, а той, кого рекомендує Господь.