1 Царів 22:46 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 І він прожив три роки, і не було війни між Сирією і між Ізраїлем. 2 І сталося в третьому році, пішов Йосафат, цар Юди, до царя Ізраїля. 3 І промовив цар Ізраїля до своїх слуг: Чи знаєте, що нашим є Реммат ґалаадський? А ми мовчимо, не забираємо його з руки царя Сирії! 4 І промовив цар Ізраїля до Йосафата: Піди з нами війною на Реммат ґалаадський! А Йосафат сказав: Я так само, як і ти, і мій народ так само, як і твій народ, і мої коні так само, як твої коні. 5 І сказав Йосафат, цар Юди, цареві Ізраїля: Запитайте ж сьогодні в Господа! 6 Тож ізраїльський цар зібрав усіх пророків, якихось чотириста чоловік, і запитав їх цар: Чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А вони сказали: Іди, і Господь неодмінно видасть^[1] його в руки царя! 7 Та Йосафат звернувся до царя Ізраїля: Чи немає тут Господнього пророка? Давайте запитаємо Господа через нього! 8 А цар Ізраїля промовив до Йосафата: Ще є один чоловік, щоб запитати Господа через нього, — Міхей, син Ємлі. Та я його зненавидів, бо не говорить про мене добре, але тільки погане. І сказав Йосафат, цар Юди: Хай цар так не говорить. 9 Тоді цар Ізраїля покликав одного євнуха і сказав: Скоро! Міхея, сина Ємли! 10 І цар Ізраїля, і Йосафат, цар Юди, кожний сидів на своєму троні, озброєні, у брамі Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. 11 А Седекія, син Ханана, зробив собі залізні роги і сказав: Так говорить Господь: Ось ними заколеш Сирію, аж доки не буде знищена! 12 І всі пророки так само пророкували, кажучи: Іди на Реммат ґалаадський, і пощастить, і Господь видасть його і царя Сирії у твої руки. 13 А посланець, який пішов покликати Міхея, сказав йому, вмовляючи: Ось усі пророки одними устами проголошують добре про царя. Будь і ти у твоїх словах згідний зі словами одного з них і говори добре! 14 Та Міхей сказав: Нехай живе Господь, бо те, що тільки скаже мені Господь, це звіщатиму! 15 І він прийшов до царя, і цар йому сказав: Міхею, чи йти мені війною на Реммат ґалаадський, чи краще я стримаюся? А він сказав: Іди, і Він пошле успіх, — Господь видасть його в руки царя! 16 Та цар сказав йому: Скільки разів я заклинатиму тебе, щоб Іменем Господа ти говорив мені правду? 17 А Міхей відповів: Не так! Я побачив увесь Ізраїль розкиданим по горах, наче стадо, в якого немає пастиря, і Господь сказав: Немає володаря в них, нехай кожний повернеться до свого дому в мирі! 18 І цар Ізраїля промовив до Йосафата, царя Юди: Хіба я не сказав тобі: Цей мені не пророкує добро, але тільки зло? 19 А Міхей відповів: Не так! Це не я, послухай Господнє слово! Не так! Я побачив Господа, Бога Ізраїля, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне військо стояло довкола Нього — справа від Нього і зліва від Нього. 20 І Господь запитав: Хто обмане Ахава, царя Ізраїля, і той піде, і поляже в Ремматі ґалаадському? Цей говорив так, а інший — так. 21 Та вийшов дух, став перед Господом і сказав: Я його обману. А Господь запитав його: Яким чином? 22 І той відповів: Я вийду і буду духом омани в устах усіх його пророків! І Він сказав: Обманеш і здолаєш! Вийди і зроби так! 23 І ось тепер Господь дав духа омани в уста всіх цих твоїх пророків, і Господь проголосив на тебе зло! 24 Тоді Седекія, син Ханани, підійшов, вдарив Міхея по щоці й запитав: Який Господній Дух говорить у тобі? 25 А Міхей сказав: Ось ти побачиш у той день, коли ввійдеш до комірки в кімнаті, щоб заховатися! 26 Тоді цар Ізраїля сказав: Візьміть Міхея і поверніть його до Емира, володаря міста. А Йоасові, синові царя, 27 скажи кинути цього до в’язниці й годувати його хлібом смутку і поїти водою смутку аж до мого повернення в мирі! 28 Та Міхей відповів: Якщо ти справді повернешся^[2] в мирі, то Господь не промовляв через мене! 29 І пішов цар Ізраїля, а з ним — Йосафат, цар Юди, на Реммат ґалаадський. 30 І цар Ізраїля сказав Йосафатові, цареві Юди: Я прикриюся і піду в бій, а ти одягнися в мій одяг. І прикрився цар Ізраїля, і пішов у бій. 31 А цар Сирії наказав тридцяти двом начальникам своїх колісниць, кажучи: Не воюйте ні з великим, ні з малим, але тільки із самим царем Ізраїля! 32 І сталося, коли начальники колісниць побачили Йосафата, царя Юди, то вони сказали: Цей виглядає, як цар Ізраїля! — і оточили його, щоб воювати. А Йосафат закричав. 33 І сталося, коли начальники колісниць побачили, що він не є царем Ізраїля, то повернули від нього. 34 Та один влучно натягнув лука і уразив стрілою царя Ізраїля між легенями і між панциром, і він сказав своєму проводиреві колісниці: Поверни свої руки і виведи мене з бою, бо я поранений! 35 І в той день хід бою змінився, і цар стояв на колісниці проти Сирії від ранку аж до вечора, а з рани на долівку колісниці текла кров. І ввечері він помер, а кров витікала з рани на долівку колісниці. 36 І, коли заходило сонце, виступив уперед вісник, гукаючи: Кожний нехай повертається у своє місто і до своєї землі, 37 бо цар помер! І прибули до Самарії, і поховали царя в Самарії. 38 І помили колісницю біля джерела Самарії, і свині та пси лизали кров, і розпусниці помилися в крові — за Господнім словом, яке Він сказав. 39 А решта оповідей про Ахава, і все, що він зробив, і про дім зі слонової кості, який спорудив, і про всі міста, які збудував, ось чи не записане це в книзі літопису царів Ізраїля? 40 І заснув Ахав зі своїми батьками, а замість нього зацарював його син Охозія. 41 Йосафат, син Аси, царював над Юдою. Він зацарював у четвертому році Ахава, царя Ізраїля. 42 Йосафат був тридцятип’ятилітнього віку, коли він зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Азува, дочка Селея. 43 І він ходив усією дорогою свого батька Аси. Він не звернув з неї, чинячи те, що правильне в Господніх очах. 44 Лише висоти не знищив, — народ ще приносив жертви і кадив ладаном на висотах. 45 І Йосафат був у мирі із царем Ізраїля. 46-50 А решта оповідей про Йосафата та про його подвиги, які вчинив, ось чи не записане це в книзі літопису царів Юди? 51 І заснув Йосафат зі своїми батьками, і поховано його біля його батьків у місті Давида, його батька. А замість нього зацарював його син Йорам. 52 І Охозія, син Ахава, зацарював над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році Йосафата, царя Юди. Він царював в Ізраїлі два роки. 53 І чинив зло перед Господом, і пішов дорогою свого батька Ахава та дорогою Єзавелі, своєї матері, і в гріхах дому Єровоама, сина Навата, який довів Ізраїль до гріха. 54 І він служив Ваалам, поклонявся їм і викликав гнів Господа, Бога Ізраїля, — згідно з усім, що чинилося перед ним.