1 Царів 1:31 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Цар Давид став старим, досягнувши похилого віку, і його одягали в теплий одяг, та він не міг зігрітися. 2 Тож його слуги сказали: Хай пошукають нашому володареві-царю молоду дівчину, і нехай прислуговує цареві, грітиме та спатиме з ним, і наш володар-цар зігріється. 3 Тож шукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку, соманітянку, і привели її до царя. 4 А дівчина була дуже вродливою. Вона гріла царя і йому прислуговувала, та цар її не пізнав. 5 У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним. 6 Та його батько ніколи не перешкоджав йому і не запитав: Навіщо ти це вчинив? А він був дуже гарний з вигляду, — його народила мати після Авесалома. 7 І його дії були погоджені з Йоавом, сином Саруї, і зі священиком Авіятаром, — вони підтримували Адонію. 8 А священик Садок, Ванея, син Йодая, пророк Натан, Семеї, Риї і витязі Давида не були з Адонією. 9 Якось Адонія приніс у жертву овець, телят і ягнят біля каменя Зоелета, що був поблизу джерела Роґила, і запросив усіх своїх братів та всіх мужів Юди, слуг царя. 10 А пророка Натана, Ванею, витязів і свого брата Соломона він не покликав. 11 Тож Натан звернувся до Вирсавії, матері Соломона, кажучи: Хіба ти не чула, що зацарював Адонія, син Анґіти, а наш володар Давид не знає про це. 12 Тепер же іди, я допоможу тобі, — і врятуєш свою душу та душу свого сина Соломона. 13 Давай, увійди до царя Давида і звернешся до нього, промовляючи: Мій володарю-царю, хіба ти не поклявся твоїй рабині, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, він сидітиме на моєму троні! Як же це, що зацарював Адонія? 14 І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду після тебе і договорю твої слова. 15 І Вирсавія ввійшла до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і Авісака, соманітянка, прислуговувала цареві. 16 Вирсавія схилилася і поклонилася цареві. А цар запитав: Що тобі є? 17 Вона ж відповіла: Володарю мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом, Богом твоїм, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон! 18 І ось тепер зацарював Адоній, а ти, мій володарю-царю, не знаєш про це! 19 Він приніс у жертву телят, ягнят і багато овець, він покликав усіх синів царя, священика Авіятара і володаря війська Йоава, але не покликав твого раба Соломона! 20 А ти, мій володарю-царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм, хто сидітиме на престолі мого володаря-царя після нього! 21 І станеться, як тільки засне мій володар-цар зі своїми батьками, то я і мій син Соломон будемо грішними. 22 І ось, коли вона ще говорила із царем, прийшов пророк Натан. 23 І цареві сповістили: Ось пророк Натан! І він увійшов перед царя і вклонився цареві — перед ним до землі. 24 І сказав Натан: Мій володарю-царю, чи ти говорив: Адонія царюватиме після мене, і він сяде на моєму престолі? 25 Бо він сьогодні зійшов і приніс у жертву телят, ягнят і багато овець. Він покликав усіх синів царя, володарів війська і священика Авіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і сказали: Нехай живе цар Адонія! 26 А мене самого, твого раба, священика Садока, Ванею, сина Йодая, і твого раба Соломона він не покликав. 27 Чи це слово вийшло від мого володаря-царя? І ти не об’явив своєму рабові, хто сяде на престолі мого володаря-царя після нього? 28 І відповів Давид, кажучи: Покличте до мене Вирсавію. І вона ввійшла до царя, і стала перед ним. 29 І поклявся цар, запевняючи: Нехай живе Господь, Який спас мою душу з усього пригнічення, 30 бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день. 31 І схилилася Вирсавія обличчям до землі, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, навіки! 32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана і Ванею, сина Йодая. І вони ввійшли перед царя. 33 І сказав їм цар: Візьміть із собою рабів вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на моє осля і відведіть його в Ґіон, 34 а там священик Садок і пророк Натан хай помажуть його на царя над Ізраїлем! І затрубите в роги, і скажете: Нехай живе цар Соломон! 35 І він сяде на моєму престолі, і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою. 36 І відповів Ванея, син Йодая, цареві, кажучи: Нехай буде. Нехай це потвердить Господь, Бог мого володаря-царя! 37 Так, як Господь був з моїм володарем-царем, так нехай буде із Соломоном і нехай звеличить його престол вище престолу мого володаря, царя Давида! 38 І зійшов священик Садок, пророк Натан, Ванея, син Йодая, хереттійці та фелеттійці, і посадили Соломона на осла царя Давида, і повели його в Ґіон. 39 Священик Садок узяв ріг олії з намету і помазав Соломона, і затрубив рогом! А весь народ промовив: Нехай живе цар Соломон! 40 І весь народ пішов за ним, вони танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос. 41 І почув Адонія і всі, покликані ним, і вони закінчили їсти. А він почув звук рога, і запитав: Що це за звуки, чому місто шумить? 42 Коли він ще говорив, аж ось прийшов Йонатан, син священика Авіятара. А Адоній сказав: Увійди, бо ти є сильним чоловіком, і звіщаєш добро! 43 І відповів Йонатан, кажучи: І справді наш володар, цар Давид, настановив Соломона царем. 44 Цар послав з ним священика Садока, пророка Натана, Ванею, сина Йодая, хереттійців та фелеттійців, і вони посадили його на осла царя. 45 Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти, радіючи, а місто зашуміло. Це — голос, який ви почули. 46 І Соломон сів на царському престолі, 47 і ввійшли раби царя поблагословити нашого володаря-царя Давида, проголошуючи: Нехай Бог прославить ім’я Соломона, твого сина, понад твоїм ім’ям, і нехай прославить його престол понад твій престол! І цар поклонився на своєму ліжку. 48 І так сказав цар: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні дозволив, щоб один з моїх нащадків сів на мій престол, і мої очі те бачать! 49 І жахнулися та перелякалися всі покликані Адонії, і кожний пішов своєю дорогою. 50 Адонію ж охопив страх перед Соломоном, і він устав, пішов і схопився за роги жертовника. 51 І Соломонові сповістили про те, доповідаючи: Ось Адонія перелякався царя Соломона і тримається за роги жертовника, заявляючи: Нехай поклянеться мені сьогодні цар Соломон, що не вб’є свого раба мечем! 52 А Соломон сказав: Якщо він буде достойною людиною, то ні один його волосок не впаде на землю! Та якщо в ньому знайдеться зло, то він помре! 53 І цар Соломон послав, і його відвели від жертовника. І він увійшов, і поклонився цареві Соломонові, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!