від Ukrainian Bible Society1Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.2У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.3І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.4Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.5Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.6Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.7Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.8І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?9І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.10Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала[1].11І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся[2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо[3] не підніметься до його голови.12І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,13— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.14І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!15Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.16Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.17А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.18А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.19І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,20і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл[4], і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.21І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.22Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.23І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.24А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.25Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі26і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,27молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.28Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.