1Брати мої, хай не буде багато таких, які стають учителями, знаючи, що приймемо більший осуд. (Мр 12:40; Рим 13:2)2Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, — то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло. (Як 1:26)3Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом. (Пс 31:9)4Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий.5Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс!6І язик — це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна[1]. (Мт 12:36; Мт 15:11)7Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, — вони освоєні людською природою.8А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути. (Пс 139:4; Як 1:8)9Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. (Лк 6:28; Рим 12:14)10З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було! (Еф 4:29)11Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода?12Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? І солончак не може давати солодкої води. (Мт 7:16)
Мудрість, що від Бога
13Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго способу життя. (Як 2:18; 1Пет 2:12)14Коли ж маєте гірку заздрість і суперництво у ваших серцях, не хваліться і не говоріть неправди на правду. (1Кор 3:3; 2Кор 12:20; Гал 5:20; Еф 4:31; Як 3:16)15Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, душевна, бісівська. (1Кор 2:14; 1Тим 4:1; Як 1:5; Як 1:17; Юда 1:19)16Тому що де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло. (Як 1:8; Як 3:14)17А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава. (Як 1:5)18Адже плід праведності сіється в мирі — і творцями миру. (Мт 5:9; флп 1:11)
1Брати мої, хай не буде серед вас багато вчителів, бо ви знаєте, що ми отримаємо суворіший суд.2Адже всі ми часто спотикаємося. Якщо хтось не спотикається в слові, це людина досконала, спроможна приборкати все тіло.3Ось і коням ми вкладаємо вудила в рот, щоб нам корилися, та керуємо усім їхнім тілом.4Подібно й з кораблями: хоч які великі й гнані сильними вітрами, але скеровуються малим кермом, куди бажає керманич.5Так само і язик: маленький орган та великими речами вихваляється. Ось який малий вогонь, а запалює такий великий ліс.6Язик також є вогнем. Язик – це світ неправди, встановлений між нашими органами. Він опоганює все тіло й запалює коло життя, сам підпалюючись від Геєни.7Адже кожен вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин може бути приборканий і приборкується людиною.8А язика ніхто з людей приборкати не може: він – невгамовне зло, повне смертоносної отрути.9Ним благословляємо Господа й Отця і ним же проклинаємо людей, створених за Божою подобою.10З того ж рота виходить благословення й прокляття. Брати мої, не годиться, щоб так воно було.11Хіба з одного джерела тече солодка й гірка вода?12Брати мої, чи може смоковниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? Так само й солончак не може давати солодкої води.
Два види мудрості
13Хто є мудрий і досвідчений між вами? Нехай він покаже своєю гідною поведінкою, що його вчинки зроблені з лагідністю, яку дає мудрість.14Якщо ж ви маєте у вашому серці гірку заздрість і суперництво, не вихваляйтеся й не брешіть проти істини.15Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, плотська, бісівська.16Бо де є заздрість і суперництво, там безладдя й усяке зле діло.17А мудрість, яка сходить згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, слухняна, повна милосердя й добрих плодів, неупереджена, нелицемірна.18Бо плід праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.