1Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість, (Рим 12:8; 2Кор 13:13)2доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки. (Рим 15:5; флп 1:18)3Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. (Рим 12:10; Гал 5:26; 1Пет 5:5)4Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. (1Кор 10:24; 1Кор 10:33; 1Кор 13:5)5Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. (Рим 15:5)6Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, (Ів 1:1; Ів 3:13; Ів 5:18; Ів 17:5)7але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; (Рим 8:3; Рим 12:2; 2Кор 8:9)8Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної. (Лк 14:11; Євр 2:9; Євр 5:8; Євр 12:2)9Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, (Дії 2:33; Дії 5:31; Еф 1:21; Євр 1:4)10аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних; (Рим 14:11; Об 5:13)11і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь. (Рим 10:9)
Діти Божі — світло для світу
12Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння. (2Кор 7:15; 1Пет 1:17)13Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію. (2Кор 3:5; 2Кор 8:10; флп 1:6; 1Сол 2:13)14Усе робіть без нарікань і сумніву, (1Тим 2:8; 1Пет 4:9)15щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі, (Мт 5:14; Мт 10:16; Мт 12:39; 1Сол 3:13)16дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився. (Дії 5:20; 1Кор 1:8; 2Кор 1:14; Гал 2:2; 1Сол 2:19; 1Сол 3:5)17Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами. (2Кор 12:15; флп 1:18; 2Тим 4:6)18Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною. (флп 3:1)19Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами. (Дії 16:1)20Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас, (1Кор 16:10; 1Тим 1:2)21адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.22Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія. (1Кор 4:17)23Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.24Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду. (Рим 14:14; флп 1:25)25Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі. (флп 4:18)26Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів.27Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком.28Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав.29Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких, (1Кор 16:16)30бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене. (Дії 20:24; 2Кор 8:14)
1Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя,2то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні.3Не робіть нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе,4дбаючи не лише про самих себе, а й про інших.5Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса.6Він, будучи в образі Божому,[1] не вважав, що рівність із Богом треба захопити,[2]7але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба, став подібним до людини і на вигляд як людина з’явився.[3]8Він упокорив Себе, ставши слухняним до самої смерті, причому смерті на хресті!9Тому й Бог підніс Його понад усе і дав Йому ім’я, вище від усякого іншого імені,10щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно на небі, на землі та під землею11і щоб кожен язик визнав[4], що Ісус Христос – це Господь на славу Бога Отця.
Сяяти як світло в темряві
12Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням,13адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі Своєю доброю волею.14Робіть усе без нарікань та суперечок,15щоб ви стали бездоганними та невинними«Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління»,[5] в якому ви сяєте як світильники у світі[6],16тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився.17І навіть якщо моя кров буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння,[7] я радію та веселюся разом із вами усіма.18Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною!
Тимофій та Епафродит
19Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас.20Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас.21Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.22Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином.23Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною,24і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду.25Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах.26Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу.27Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою.28Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим.29Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей,30адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.