Псалом 78 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Псалом Асафа. Боже, прийшли народи до Твоєї спадщини, осквернили Твій святий храм, перетворили Єрусалим у сховище для овочів! 2 А трупи рабів Твоїх покинули на поживу небесним птахам, — тіла Твоїх праведних — земним звірам. 3 Пролили, наче воду, їхню кров навколо Єрусалима — і не було, кому поховати. 4 Ми стали посміховиськом для наших сусідів, предметом глуму та наруги для тих, хто навколо нас. 5 Доки, Господи, залишатимешся в гніві? Невже навіки? Доки палатиме, наче вогонь, Твоя ревність? 6 Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не знають, і на царів, які не прикликали Твого Імені! 7 Адже вони поглинули Якова і спустошили його місцевість. 8 Не згадай нашого давнього беззаконня. Нехай якнайшвидше Твоє милосердя піде попереду нас, бо ми стали надто нужденні. 9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш! Задля слави Твого Імені, Господи, визволи нас, — очисти наші гріхи задля Твого Імені. 10 Щоб народи часом не сказали: Де їхній Бог? Хай на наших очах народам стане відомо про відплату за пролиту кров Твоїх рабів. 11 Нехай дійде до Тебе стогін закованих! Згідно з могутністю Своєї сили захисти синів тих, які приречені на смерть. 12 Віддай нашим сусідам усемеро: на їхнє лоно — їхню ж наругу, якою вони Тебе зневажали, Господи. 13 Ми ж — Твій народ, вівці Твоєї отари; будемо навіки Тебе прославляти, у рід і рід будемо сповіщати хвалу Твою.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Псалом Асафів. Боже, чужі народи увійшли у Твій спадок, спаплюжили Храм святині Твоєї, перетворили Єрусалим на руїни. 2 Віддали трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла вірних Твоїх – звірам земним. 3 Вони пролили кров їхню, як воду, навколо Єрусалима, немає кому поховати їх. 4 Ми стали ганьбою у сусідів наших, глузуванням і наругою у тих, хто нас оточує. 5 Доки, ГОСПОДИ, гнів Твій триватиме – вічно? Доки палатиме ревність Твоя, немов вогонь? 6 Вилий лють Свою на народи, які Тебе не знають, і на царства, що імені Твого не кличуть, 7 бо пожерли вони Якова й спустошили його обійстя. 8 Не згадуй нам гріхів наших попередників; нехай милосердя Твоє поспішить нам назустріч, бо ми геть знесилені. 9 Допоможи нам, Боже спасіння нашого, заради слави імені Твого. Визволи нас і прости нам гріхи наші заради імені Твого. 10 Чому мали б народи говорити: «Де Бог їхній?» Нехай же відомою стане серед народів помста за пролиту кров рабів Твоїх і нехай очі наші побачать це. 11 Нехай стогін в’язня дійде до обличчя Твого; могутністю руки Твоєї збережи життя приреченим на смерть.^[1] 12 Віддяч усемеро в саме нутро сусідам нашим за наругу їхню, якою вони ганьбили Тебе, Владико. 13 А ми, народ Твій, вівці Твого пасовища, будемо прославляти Тебе вічно, з роду в рід сповіщати будемо хвалу Твою.