Псалом 59

Українська Біблія LXX УБТ

від Ukrainian Bible Society
1 На закінчення. Тим, які колись зміняться. Повчання Давида на згадку про те, як він спустошив вогнем Сирійську Месопотамію і Сирію Сованську, 2 коли повернувся Йоав і розгромив у Соляній долині дванадцять тисяч чоловік. 3 Боже, Ти нас відкинув і розтрощив, — Ти був розгніваний, та помилував нас. 4 Ти потряс землею, привів її в замішання. Зціли її рани, бо вона захиталася. 5 Ти навів великі труднощі на Свій народ, Ти напоїв нас вином приголомшення. 6 А тим, які Тебе бояться, Ти подав знак, щоб утікали від лука. (Музична пауза). 7 Щоби Твої улюблені спаслися, — вислухай мене і спаси Своєю правицею. 8 Бог сказав у святині Своїй: Буду радіти, розділю Сікіму, виміряю Долину поселень: 9 Мій Ґалаад, Мій Манасія, Ефраїм — сила Моєї голови, Юда — Мій цар. 10 Моав — посудина Моєї надії, до Ідумеї сягатиме Моє взуття, филистимці підкорилися Мені! 11 Хто ж приведе мене до укріпленого міста? Хто мене поведе в Ідумею? 12 Чи не Ти, Боже, що нас відкинув? Чи не виступиш, Боже, з нашими військами? 13 Надай нам допомогу в біді, адже людська поміч марна. 14 А з Богом ми наберемося сили, — Він матиме за ніщо тих, які гноблять нас. 

Псалом 59

Новий Переклад Українською

від Biblica
1 Керівнику хору. На мотив«Лілея свідчення».[1] Міхтам Давидів. Для повчання. (Пс 79:1; Пс 107:7) 2 Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови[2], і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині. 3 Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову! 4 Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається. 5 Ти дав народові Своєму зазнати важких часів. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає. 6 Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для ворожого лука.[3] Села 7 Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь. 8 Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.[4] 9 Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.[5] 10 Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію,[6] гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!» 11 Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома? 12 Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими? 13 Подай нам допомогу в боротьбі з ворогом, адже марний порятунок людський. 14 У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.