Псалом 48 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 На закінчення. Псалом для синів Корея. 2 Послухайте це, усі народи, почуйте всі, які живете у Всесвіті: 3 сини землі, сини людські, — як багаті, так і бідні. 4 Мої уста промовлятимуть премудрість, і роздуми мого серця — розуміння. 5 Своє вухо я зверну на притчі, і мою загадку відкрию на гуслах: 6 Чому маю боятися в лиху годину? Беззаконня моєї п’яти оточить мене. 7 Ви, що надієтеся на свою силу і хвалитеся численністю свого багатства, знайте: 8 брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе, 9 не заплатить ціну викупу за свою душу. 10 Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають: 11 безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим. 12 Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами. 13 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них. 14 Такий їхній шлях — спотикання для них, та потім будуть милуватися тим, що в них на вустах. (Музична пауза). 15 Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави]. 16 Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене. (Музична пауза). 17 Не тривожся, коли людина стає багатою, коли зростає слава її дому. 18 Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде, 19 бо за її життя благословенною буде її душа, прославлятиме тебе, коли ти їй робитимеш добро. 20 Вона піде до роду своїх батьків і аж довіку не бачитиме світла. 21 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. 2 Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу, 3 сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні. 4 Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – глибоке розуміння. 5 Схилю своє вухо до притчі, відкрию під звуки арфи мою загадку: 6 Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене – 7 тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється? 8 Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові належного викупу^[1] за нього. 9 Бо занадто дорогим був би викуп за його душу, тому повік не досягти того, 10 щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті^[2]. 11 Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки. 12 Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі! 13 Але ж людина не завжди перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть. 14 Так, життєві дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.^[3] 15 Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло^[4] для них. 16 Але Бог викупить душу мою з-під влади царства мертвих, коли прийме мене до Себе. Села 17 Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його. 18 Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним до царства мертвих. 19 Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, – 20 однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить. 21 Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.