Псалом 16:15 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Молитва Давида. Господи, вислухай мою правду, зверни увагу на моє благання, прийми мою молитву з уст нелукавих. 2 Нехай вийде присуд для мене від Твого обличчя, нехай мої очі побачать праведність. 3 Ти випробував моє серце, навідав уночі. Ти випробував мене вогнем — і в мені не знайдено неправди. 4 Хай мої уста не розголошують людських справ, а я, задля слів Твоїх уст, уникав крутих доріг. 5 Спрямуй мої стопи на Свої стежки, щоб мої ноги не похитнулися. 6 Я закликав, бо Ти, Боже, мене вислухав. Прихили до мене Своє вухо і почуй мої слова. 7 Ти, Який спасаєш тих, котрі надіються на Тебе, від тих, які чинять опір Твоїй правиці, пошли Свою дивовижну милість. 8 Охороняй мене, як зіницю ока. Ти збережеш мене під прикриттям Своїх крил 9 від обличчя безбожних, що завдають мені страждань. Мої вороги посягають на мою душу. 10 Вони позамикали свій жир, і їхні уста пихато заговорили. 11 Мене відкидають, тепер мене оточили, стежать своїми очима, щоби повалити мене на землю. 12 Схопили мене, наче лев, який чатує на здобич, як левеня, що проживає в лігвищі. 13 Устань, Господи, випереди їх, аби вони спіткнулися, спаси від безбожних мою душу, Твій меч — від ворогів Твоєї руки. 14 Господи, вкороти їхнє недовгочасне проживання на землі. Твоїми прихованими дарами наповнилося їхнє нутро; вони задоволені синами і решту залишили своїм дітям. 15 А я в праведності з’явлюся перед Твоїм обличчям, буду насиченим, коли з’явиться Твоя слава.

Новий Переклад Українською

від Biblica

1 Молитва Давидова. Почуй, о ГОСПОДИ, благання про правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих лине. 2 Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду. 3 Ти випробував моє серце, дослідив мене вночі, переплавив мене, але не знайшов того, щоб слова мої розходилися з думками. 4 Щодо справ людських, то згідно зі словом, що вийшло з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб стати на шлях гнобителя. 5 Стопи мої крокували тільки Твоїми стежками, ноги мої не оступалися. 6 Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою. 7 З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами. 8 Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх^[1] сховай мене 9 від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили. 10 Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато. 11 Підкрадалися до мене таємно, а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути мене на землю. 12 Немов той лев, що прагне терзати здобич, і як лев молодий, що в засідці залягає. 13 Піднімися, ГОСПОДИ, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого, 14 рукою Твоєю від мужів, ГОСПОДИ, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм. 15 А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.