Приповістей 8 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Ти проголошуєш мудрість, щоб до тебе прислухався розум. 2 Вона стоїть на верхів’ях гір, — серед стежок. 3 Вона прислуговує при брамах князів і біля входів урочисто закликає: 4 Запрошую вас, люди, подаю свій голос до людських синів. 5 Добродушні, навчіться кмітливості! Неосвічені, прикладіть до цього серце! 6 Послухайте мене, бо я говоритиму про важливі речі, устами промовлятиму праведне. 7 Бо моя гортань проголошуватиме правду, а лукаві уста мені огидні. 8 Усі слова моїх уст — правда, у них немає нічого викривленого чи заплутаного. 9 Усе явне для тих, хто розуміє, і правдиве для тих, хто знаходить знання. 10 Прийміть повчання, а не срібло, — радше знання, ніж перевірене золото! Дайте перевагу розуму над чистим золотом. 11 Адже мудрість краща за коштовне каміння, і всі дорогоцінності не варті її. 12 Я — мудрість — поселилася з порадою та знанням і запросила розсудливість. 13 Господній страх ненавидить неправедність, гордість, зухвалість і дороги зла. Я зненавиділа заплутані шляхи поганих людей. 14 У мене порада, упевненість, розум і сила. 15 Мною панують царі, володарі мною закарбовують правосуддя. 16 Завдяки мені отримують славу вельможі, і мною царі оволодівають землею. 17 Я люблю тих, хто мене любить, і ті, які мене шукають, — знайдутьмене. 18 Багатство і слава належать мені: великі маєтки та праведність. 19 Краще насолоджуватися моїми плодами, ніж золотом і коштовним камінням; мої плоди кращі за добірне срібло. 20 Я ходжу шляхами правди і перебуваю на стежках справедливості, 21 аби наділити майном тих, хто мене любить, — наповнити їхні скарбниці добром. Якщо я сповіщаю вам про те, що стається щодня, то не забуду перерахувати й того, що вічне. 22 Господь створив мене як початок Своєї дороги — для Своїх діянь. 23 Він у довічності мене заснував, — на початку; 24 перш ніж була створена земля, перш ніж були створені безодні, перш ніж пробилися джерела вод, 25 перш ніж постали гори, перш за всі пагорби, — Він породив мене. 26 Господь створив краї, незаселені місця та заселені узвишшя, що під небом. 27 Коли Він облаштовував небо, я була з Ним. І коли Він установляв Свій трон на вітрах, 28 коли вгорі Він закріплював хмари та непорушно закладав під небом джерела, 29 і коли сильними робив підвалини землі, — 30 я була поряд з Ним, я була та, котрою Він радів, щоденно і повсякчасно я веселилася перед Його обличчям, 31 коли Він радів, закінчивши Всесвіт, — радів людськими синами! 32-33 Отже, сину, послухай мене. 34 Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому. 35 Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа. 36 А ті, які грішать проти мене — грішать проти власних душ: ті, котрі мене ненавидять, — люблять смерть.