Повторення 2:2 | Українська Біблія LXX УБТ

Українська Біблія LXX УБТ

1 Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, у напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сиїр багато часу. 2 Господь сказав мені: 3 Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ. 4 Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сиїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться. 5 Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, — адже Я дав гору Сиїр у володіння Ісавові. 6 Їжу будете в них купувати — і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші — і будете пити. 7 Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе в кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років ГОСПОДЬ, твій Бог, з тобою, — і ти ні в чому не мав недостатку. 8 Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сиїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі. 9 Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, — адже Я дав Сиїр у володіння синам Лота. 10 (Раніше на ній жили оммінці — великий, численний і сильний народ, такий як енакімці. 11 Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями. 12 У Сиїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці — так, як учинив Ізраїль із землею, яку дав йому ГОСПОДЬ у його володіння). 13 Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред. 14 А часу, що ми подорожували з Кадис-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, — доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм. 15 Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули. 16 І сталося, — коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу, 17 Господь промовив до мене, кажучи: 18 Сьогодні ти перетнеш кордони Моаву, Ароір, 19 і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, — адже Я дав її у володіння синам Лота. 20 (Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями. 21 Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців, і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці, 22 так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сиїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх, поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня. 23 Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці). 24 Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її, — виступай проти нього з війною. 25 Із цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям. 26 Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч. 28 Їжу продаватимеш мені за гроші, — і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, — і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами, 29 як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сиїрі, та моавійці, які живуть в Ароірі, — аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам. 30 Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю, бо Господь, наш Бог, учинив його дух непоступливим і його серце вчинив упертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня. 31 Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю. 32 І Сеон вийшов нам назустріч, — він та весь його народ, — на війну до Яси. 33 Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ. 34 Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, — і їхніх жінок, і їхніх дітей, — не залишили живим нікого. 35 Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст. 36 Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, і аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки. 37 Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості, ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.